Йова 17

Біблія	JERUSALEM
1 «Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.	1 Mon souffle en moi s'épuise et les fossoyeurs pour moi s'assemblent.
2 Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?	2 Je n'ai pour compagnons que des railleurs, dont la dureté obsède mes veilles.
3 О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?	3 Place donc toi-même ma caution près de toi, car lequel voudrait toper dans ma main?
4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.	4 Tu as fermé leur coeur à la raison, aussi aucune main ne se lève.
5 Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.	5 Tel celui qui invite des amis à un partage, quand les yeux de ses fils languissent,
6 Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.	6 je suis devenu la fable des gens, quelqu'un à qui l'on crache au visage.
7 В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.	7 Mes yeux s'éteignent de chagrin, mes membres s'évanouissent comme l'ombre.
8 Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.	8 A cette vue, les hommes droits restent stupéfaits, l'innocent s'indigne contre l'impie;
9 Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.	9 le juste s'affermit dans ses voies, l'homme aux mains pures redouble d'énergie.
10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!	10 Allons, vous tous, revenez à la charge, et je ne trouverai pas un sage parmi vous!
11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця	11 Mes jours ont fui, avec mes projets, et les fibres de mon coeur sont rompues.
12 з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.	12 On veut faire de la nuit le jour; elle serait proche la lumière qui chasse les ténèbres.
13 Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.	13 Or mon espoir, c'est d'habiter le shéol, d'étendre ma couche dans les ténèbres.
14 Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!	14 Je crie au sépulcre: "Tu es mon père!" à la vermine: "C'est toi ma mère et ma soeur!"
15 Де ж тут моя надія? | І щастя моє. — хто його бачив?	15 Où donc est-elle, mon espérance? Et mon bonheur, qui l'aperçoit?
16 Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»	16 Vont-ils descendre à mes côtés au shéol, sombrer de même dans la poussière?