Йова 17

Біблія	BIBBIA CEI 1974
1 «Мій дух розбитий, | дні мої погасли, | для мене залишається лише могила.	1 Il mio spirito vien meno, i miei giorni si spengono; non c'è per me che la tomba!
2 Чи не став я посміховиськом? | Чи не в гіркоті ночують мої очі?	2 Non sono io in balìa di beffardi? Fra i loro insulti veglia il mio occhio.
3 О, поручися за мене сам перед собою! | Бо хто б ручився за мене?	3 Sii tu la mia garanzia presso di te! Qual altro vorrebbe stringermi la destra?
4 Та ти позбавив розуму їхнє серце, | тому й не піднесеш їх угору.	4 Poiché hai privato di senno la loro mente, per questo non li lascerai trionfare.
5 Вони призначають здобич друзям, | тоді як очі власних дітей меркнуть.	5 Come chi invita gli amici a parte del suo pranzo, mentre gli occhi dei suoi figli languiscono;
6 Ти зробив мене притчею народу, | мені плюють у вічі.	6 così son diventato ludibrio dei popoli sono oggetto di scherno davanti a loro.
7 В очах моїх від смутку потемніло, | і мої члени, наче тінь, виснажуються.	7 Si offusca per il dolore il mio occhio e le mie membra non sono che ombra.
8 Дивуються над оцим праведні люди, | і невинний обурюється на безбожника.	8 Gli onesti ne rimangono stupiti e l'innocente s'indigna contro l'empio.
9 Та праведник тримається путі своєї | і чистий руками ще більш набирає духу.	9 Ma il giusto si conferma nella sua condotta e chi ha le mani pure raddoppia il coraggio.
10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте; | може, бодай одного мудрого знайду між вами!	10 Su, venite di nuovo tutti: io non troverò un saggio fra di voi.
11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті! | Зідхання мого серця	11 I miei giorni sono passati, svaniti i miei progetti, i voti del mio cuore.
12 з ночі день роблять, | і супроти темряви світло близько.	12 Cambiano la notte in giorno, la luce - dicono - è più vicina delle tenebre.
13 Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка! | У темряві стелю я собі постіль.	13 Se posso sperare qualche cosa, la tomba è la mia casa, nelle tenebre distendo il mio giaciglio.
14 Кричу до гробу: Ти мій батько! | А до хробака: Моя сестра й моя мати!	14 Al sepolcro io grido: "Padre mio sei tu!" e ai vermi: "Madre mia, sorelle mie voi siete!".
15 Де ж тут моя надія? | І щастя моє. — хто його бачив?	15 E la mia speranza dov'è? Il mio benessere chi lo vedrà?
16 Зійдуть у Шеол зо мною? | коли зануримося разом у порох?»	16 Scenderanno forse con me nella tomba o caleremo insieme nella polvere!