Йова 10

Біблія	Biblija Hrvatski
1 «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.	1 Kad mi je duši život omrznuo, nek’ mi tužaljka poteče slobodno, zborit ću u gorčini duše svoje.
2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.	2 Reći ću Bogu: Nemoj me osudit’! Kaži mi zašto se na me obaraš.
3 Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?	3 Ta što od toga imaš da me tlačiš, da djelo ruku svojih zabacuješ, da pomažeš namjerama opakih?
4 Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?	4 Jesu li u tebe oči tjelesne? Zar ti vidiš kao što čovjek vidi?
5 Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,	5 Zar su ti dani k’o dani smrtnika a kao ljudski vijek tvoje godine?
6 що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,	6 Zbog čega krivnju moju istražuješ i grijehe moje hoćeš razotkriti,
7 хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?	7 kad znadeš dobro da sam nedužan, da ruci tvojoj izmaknut’ ne mogu?
8 Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?	8 Tvoje me ruke sazdaše, stvoriše, zašto da me sada opet raščiniš!
9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.	9 Sjeti se, k’o glinu si me sazdao i u prah ćeš me ponovno vratiti.
10 Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?	10 Nisi li mene k’o mlijeko ulio i učinio da se k’o sir zgrušam?
11 Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.	11 Kožom si me i mesom odjenuo, kostima si me spleo i žilama.
12 Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.	12 S milošću si mi život darovao, brižljivo si nad mojim bdio dahom.
13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:	13 Al’ u svom srcu ovo si sakrio, znam da je tvoja to bila namjera:
14 якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.	14 da paziš budno hoću li zgriješiti i da mi grijeh ne prođe nekažnjeno.
15 Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!	15 Ako sam grešan, onda teško meni, ako li sam prav, glavu ne smijem dići – shrvan sramotom, nesrećom napojen!
16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.	16 Ispravim li se, k’o lav me nagoniš, snagu svoju okušavaš na meni,
17 Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.	17 optužbe nove na mene podižeš, jarošću većom na mene usplamtiš i sa svježim se četama obaraš.
18 Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.	18 Iz utrobe što si me izvukao? O, što ne umrijeh: vidjeli me ne bi,
19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.	19 bio bih k’o da me ni bilo nije, iz utrobe u grob bi me stavili.
20 Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,	20 Mog su života dani tako kratki! Pusti me da se još malo veselim
21 поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,	21 prije nego ću na put bez povratka, u zemlju tame, zemlju sjene smrtne,
22 в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»	22 u zemlju tmine guste i meteža, gdje je svjetlost slična noći najcrnjoj.«