Йова 10

Біблія	Biblia Tysiąclecia
1 «Життя моє мені набридло! | Дам волю смуткові моєму, | і говоритиму в гіркоті душі моєї.	1 Życie obrzydło mojej duszy, przedstawię Jemu swą sprawę, odezwę się w bólu mej duszy!
2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене! | Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.	2 Nie potępiaj mnie, powiem do Boga. Dlaczego dokuczasz mi, powiedz!
3 Чи це для тебе добре мене гнітити, | твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?	3 Przyjemnie ci mnie uciskać, odrzucać dzieło swoich rąk i sprzyjać radzie występnych?
4 Невже в тебе тілесні очі? | Невже ти бачиш, як людина бачить?	4 Czy oczy Twoje cielesne lub patrzysz na sposób ludzki?
5 Чи дні твої подібні до днів людських, | роки твої, немов дні смертних,	5 Czy dni Twoje są jak dni człowieka, jak wiek mężczyzny Twe lata,
6 що ти шукаєш у мене провини, ! розвідуєшся, чи є гріх у мені,	6 że szukasz u mnie przestępstwa i grzechu mego dochodzisz?
7 хоча й знаєш, що я не провинився, | що нікому спастися з руки твоєї?	7 Choć wiesz, żem przecież nie zgrzeszył, nikt mnie z Twej ręki nie wyrwie.
8 Руки твої мене склали й сотворили, | і ти ж мене всього руйнуєш?	8 Twe ręce ukształtowały mnie, uczyniły: opuszczonego dokoła chcesz zniszczyć?
9 Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; | і хочеш знову в порох мене повернути.	9 Wspomnij, żeś ulepił mnie z gliny: i chcesz obrócić mnie w proch?
10 Чи ж ти не вилив мене молоком, | не згустив мене сиром?	10 Czy mnie nie zlałeś jak mleko, czyż zsiąść się nie dałeś jak serowi?
11 Ти одяг мене шкірою й тілом, | з костей і жил зіткав єси мене.	11 Odziałeś mnie skórą i ciałem i spiąłeś żyłami i kośćmi,
12 Ти дав мені життя і милість, | і твоя опіка зберегла мій дух.	12 darzyłeś miłością, bogactwem, troskliwość Twa strzegła mi ducha -
13 Та ось що скрив ти в твоїм серці, | я знаю, що воно оце на думці в тебе:	13 a w sercu to ukrywałeś? Teraz już znam Twe zamiary.
14 якщо грішу, — за мною назирати | й гріха мені не відпускати.	14 Tylko czyhałeś na mój grzech, nie chcesz mnie uwolnić od winy.
15 Горе мені, як завиню! | Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, | я, насичений ганьбою, упоєний бідою!	15 Biada mi, gdybym ja zgrzeszył! Choć sprawiedliwy, nie podniosę głowy, syty pogardy, niedolą pojony.
16 Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною | і знов показуєш на мені твою велич.	16 Pysznego złowisz jak lwiątko, na nowo użyjesz Twej mocy,
17 Виводиш нових свідків проти мене, | і збільшуєш твій гнів на мене: | дедалі нові лави йдуть у бій на мене.	17 postawisz mi świeże dowody, gniew swój umocnisz powtórnie, sprowadzisz nowe zastępy.
18 Навіщо вивів мене з лона? | Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.	18 Czemuż wywiodłeś mnie z łona? Bodajbym zginął i nikt mnie nie widział,
19 Я був би, наче б мене й не було ніколи; | мене перенесли б з утроби в домовину.	19 jak ktoś, co nigdy nie istniał, od łona złożony do grobu.
20 Днів життя мого так мало! | Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,	20 Czyż nie krótkie są dni mego życia? Odwróć Twój wzrok, niech trochę rozjaśnię oblicze,
21 поки піду й не повернуся, | в країну темряви й смертельної тіні,	21 nim pójdę, by nigdy nie wrócić, do kraju pełnego ciemności,
22 в країну смертельної тіні та безладу, | де світло, немов пітьма.»	22 do ziemi czarnej jak noc, do cienia chaosu i śmierci, gdzie świecą jedynie mroki!