ІІ Макавеїв 2

Біблія	Revised Standard Version Catholic Edition
1 «У відписах (спогадів) знаходять, що пророк Єремія звелів переселенцям узяти вогню, як це було зазначено	1 One finds in the records that Jeremiah the prophet ordered those who were being deported to take some of the fire, as has been told,
2 і як він наказав переселенцям, давши закон їм, не забувати заповідей Божих і не давати звести себе думками, дивившися на золотих та срібних ідолів та на всю красу, що навколо них.	2 and that the prophet after giving them the law instructed those who were being deported not to forget the commandments of the Lord, nor to be led astray in their thoughts upon seeing the gold and silver statues and their adornment.
3 І разом з подібними порадами він їх заохочував не віддаляти закону від свого серця.	3 And with other similar words he exhorted them that the law should not depart from their hearts.
4 А було в тому письмі, що пророк, за даним йому об’явленням, повелів узяти з собою намет і кивот, коли він був вийшов на гору, звідки Мойсей, піднявшись, бачив Божу спадщину.	4 It was also in the writing that the prophet, having received an oracle, ordered that the tent and the ark should follow with him, and that he went out to the mountain where Moses had gone up and had seen the inheritance of God.
5 Прийшовши туди, він знайшов там житло, схоже на печеру, і вніс туди намет, кивот і жертовник кадильний та й забив двері.	5 And Jeremiah came and found a cave, and he brought there the tent and the ark and the altar of incense, and he sealed up the entrance.
6 Дехто з тих, що були його супроводжували, приступили, щоб позначити дорогу, та не могли її знайти.	6 Some of those who followed him came up to mark the way, but could not find it.
7 Довідавшись про це, Єремія почав їм дорікати, кажучи: Те місце буде невідомим, аж поки Бог не збере свого народу й не змилується над ним.	7 When Jeremiah learned of it, he rebuked them and declared: "The place shall be unknown until God gathers his people together again and shows his mercy.
8 Тоді Господь знову покаже ті предмети, й буде видно славу Господню і хмару, як вона з’явилась була за Мойсея і за Соломона, коли він просив, щоб храм був посвячений велично. —	8 And then the Lord will disclose these things, and the glory of the Lord and the cloud will appear, as they were shown in the case of Moses, and as Solomon asked that the place should be specially consecrated."
9 Далі оповідалося, як він у своїй мудрості приніс жертву посвячення і викінчення храму;	9 It was also made clear that being possessed of wisdom Solomon offered sacrifice for the dedication and completion of the temple.
10 і як Мойсей молився був до Господа, і зійшов огонь з неба та й спалив жертви, так і Соломон помолився, і вогонь, спустившись із неба, пожер всепалення.	10 Just as Moses prayed to the Lord, and fire came down from heaven and devoured the sacrifices, so also Solomon prayed, and the fire came down and consumed the whole burnt offerings.
11 Мойсей сказав: Тому що жертву за гріх не спожито, тим то й знищено її.	11 And Moses said, "They were consumed because the sin offering had not been eaten."
12 Так само й Соломон робив 8 днів.	12 Likewise Solomon also kept the eight days.
13 Про ці самі події оповідалося теж у літописах і спогадах Неємії, а також і про те, як він заклав книгозбірню, в якій зібрав книги про царів, пророків і про Давида, та царські листи про приноси.	13 The same things are reported in the records and in the memoirs of Nehemiah, and also that he founded a library and collected the books about the kings and prophets, and the writings of David, and letters of kings about votive offerings.
14 Юда теж зібрав усі книги, що були розкинені з-за війни, що нам нагодилась; тепер вони в нас.	14 In the same way Judas also collected all the books that had been lost on account of the war which had come upon us, and they are in our possession.
15 Якщо ви їх потребуєте, пришліть до нас людей, щоб вони принесли вам їх.	15 So if you have need of them, send people to get them for you.
16 Заміряючи святкувати очищення (храму), ми написали вам про це. Ви, отже, зробите добре, коли святкуватимете ці дні.	16 Since, therefore, we are about to celebrate the purification, we write to you. Will you therefore please keep the days?
17 Бог же спас увесь народ свій та віддав назад усім спадщину, царську владу, священство й храм,	17 It is God who has saved all his people, and has returned the inheritance to all, and the kingship and priesthood and consecration,
18 як обіцяв він своїм законом, той Бог, — ми надіємося на Бога, — скоро змилується над нами і збере нас із піднебесної у святе місце, бо він нас визволив з великих бід і храм очистив.»	18 as he promised through the law. For we have hope in God that he will soon have mercy upon us and will gather us from everywhere under heaven into his holy place, for he has rescued us from great evils and has purified the place.
19 Події, що відбулися за Юди Макавея та його братів, — очищення великого храму, посвячення жертовника,	19 The story of Judas Maccabeus and his brothers, and the purification of the great temple, and the dedication of the altar,
20 також війни проти Антіоха Епіфана та проти його сина Евпатора,	20 and further the wars against Antiochus Epiphanes and his son Eupator,
21 об’явлення, що було з неба для тих, хто шляхетно та ревно боролися за юдейство, так що хоч їх і мало було, а все ж таки відвоювали ввесь край, прогнали варварські орди;	21 and the appearances which came from heaven to those who strove zealously on behalf of Judaism, so that though few in number they seized the whole land and pursued the barbarian hordes,
22 славетний на ввесь світ храм назад забрали, звільнили місто; закони, що мали бути скасовані, вони знову поновили; Господь бо своєю великою доброзичливістю був милосердний до них, —	22 and recovered the temple famous throughout the world and freed the city and restored the laws that were about to be abolished, while the Lord with great kindness became gracious to them--
23 усе те, про що оповів Ясон Киренейський у п’ятьох книгах, спробуємо скоротити в одну.	23 all this, which has been set forth by Jason of Cyrene in five volumes, we shall attempt to condense into a single book.
24 Бачивши тьму-тьменну чисел і трудність для тих, хто схоче цілковито віддатись оповіданням тієї історії, з огляду на велику кількість матеріялу,	24 For considering the flood of numbers involved and the difficulty there is for those who wish to enter upon the narratives of history because of the mass of material,
25 ми старалися дати душевне задоволення тим, що захочуть їх читати, легкість тим, хто волітимуть затримати їх у пам’яті, а користь тим усім, кому потрапить у руки ця книга.	25 we have aimed to please those who wish to read, to make it easy for those who are inclined to memorize, and to profit all readers.
26 Нам же, що взяли на себе тяжкий труд цього скорочення, праця була нелегка, коштувала поту й безсонних ночей.	26 For us who have undertaken the toil of abbreviating, it is no light matter but calls for sweat and loss of sleep,
27 Так само, як не легко і тому, хто справляє бенкет і старається задовольнити інших. Однак, щоб зробити приємність багатьом, ми радо візьмемо на себе цей важкий труд,	27 just as it is not easy for one who prepares a banquet and seeks the benefit of others. However, to secure the gratitude of many we will gladly endure the uncomfortable toil,
28 а, полишивши авторові точне оповідання кожної події, самі будемо старатися стисло окреслити скорочення.	28 leaving the responsibility for exact details to the compiler, while devoting our effort to arriving at the outlines of the condensation.
29 Бо як воно є з будівничим дому нового, який має дбати про цілу будову, і як той, що забирається малювати чи прикрашувати, дбає тільки про те, що необхідне для оздоби, так теж є, здається мені, і з нами.	29 For as the master builder of a new house must be concerned with the whole construction, while the one who undertakes its painting and decoration has to consider only what is suitable for its adornment, such in my judgment is the case with us.
30 Заходити в глибину питань, підходити до них з усіх боків, вивчати їх подробиці — це справа первоавтора;	30 It is the duty of the original historian to occupy the ground and to discuss matters from every side and to take trouble with details,
31 а шукати стислости в оповіданні, уникати повного оповідання про події, — в цьому слід лишити волю тому, хто коротко переповідає події.	31 but the one who recasts the narrative should be allowed to strive for brevity of expression and to forego exhaustive treatment.
32 Почнім, отже, нашу повість, не додаючи нічого більше до того, про що ми вже сказали: бо воно направду було б і нерозумним розписуватися довго перед писанням історії, саму ж історію скорочувати.	32 At this point therefore let us begin our narrative, adding only so much to what has already been said; for it is foolish to lengthen the preface while cutting short the history itself.