Вихід 12

¹ І наказав Господь Мойсеєві та Аронові в землі Єгипетській:

² Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року.

³ Промовте до всієї ізраїльської громади так: Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім’ї ягня: одне на хату.

⁴ Коли ж сім’я буде замала на (ціле) ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по лічбі душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить для кожного, хто скільки зможе з’їсти.

⁵ Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або з козенят.

⁶ І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його надвечір.

⁷ І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і наддвірок у домах, де їстимуть його.

⁸ Нехай їдять м’ясо тієї самої ночі; спеченим на вогні нехай їдять його, з опрісноками та з гіркими зелами.

⁹ Не їжте ніякої сировини, ні звареного в воді, а тільки жарене на вогні, і з головою його і з ногами та з нутрощами.

¹⁰ І не зоставлятимете нічого до ранку; що ж з нього зосталось би до ранку, спалите на вогні.

¹¹ А їстимете його ось так: стегна ваші попідперізувані, обув’я ваше на ногах ваших, і костури ваші в руках у вас; і їстимете похапки: пасха то Господня.

¹² Тієї ночі перейду по землі Єгипетській і уб’ю всякого первенця в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усіми богами єгипетськими вчиню суд; я — Господь.

¹³ Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю.

¹⁴ І стане вам цей день на спомин, і ви святкуватимете його як свято Господнє; як установу вічну для всіх ваших родів святкуватимете його.

¹⁵ Сім днів їстимете опрісноки; вже першого дня повиносите геть закваску із хат ваших; бо кожен, хто, від першого дня до сьомого, їстиме квашений хліб, той викоріниться з-поміж Ізраїля.

¹⁶ Першого дня відбудуться в вас святі збори, і сьомого дня будуть святі сходини. Нічого в ті дні не робитимете; тільки що треба з’їсти кожному, те одне можете зготувати.

¹⁷ Додержуйтесь приписів опрісноків, бо в той день виведу я полки ваші з землі Єгипетської; тим і шануватимете цей день із роду в рід як установу вічну.

¹⁸ З вечора чотирнадцятого дня першого місяця їстимете опрісноки до вечора двадцять першого дня цього місяця.

¹⁹ Сім днів щоб не було розчину по домах ваших у вас: бо хто їстиме квашене, той буде викорінений з громади Ізраїля, чи він чужинець, чи тубілець.

²⁰ Нічого квашеного не їжте; по всіх ваших оселях їжте опрісноки.

²¹ Скликав тоді Мойсей всіх старших Ізраїля, і промовив до них: Ідіть, і підшукайте собі ягня для родин ваших і заколіть пасху.

²² І візьміть по в’язаночці іссопу, і вмочіть у кров, що в мисці, та й доторкніться наддвірку і обох одвірків кров’ю з миски; і ніхто з вас нехай не виходить за хатні двері до ранку.

²³ Ходитиме Господь побивати єгиптян, і побачить кров на наддвірку та одвірках, то мине ці двері і не попустить губителеві ввійти в ваші хати, щоб побивати вас.

²⁵ А як увійдете в землю, що Господь дасть вам, як і обіцяв, то будете триматися цього обряду.

²⁶ Якби ж часом ваші діти вас спитали: Що це за обряд у вас?

²⁷ То ви відповісте: Це жертва пасхальна в честь Господа, що пройшов мимо хат синів Ізраїля в Єгипті, як побивав єгиптян, щадивши хати наші. І похилили голови люди й припали лицем до землі.

²⁸ Пішли сини Ізраїля й вчинили, як повелів Господь Мойсеєві та Аронові, так і вчинили.

²⁹ Опівночі повбивав Господь усіх первенців у Єгипетській землі, від первенця фараонового, престолонаслідника, до первенця полоненого в тюрмі, та всіх первістків скоту.

³⁰ Тоді ж схопився фараон уночі, і всі слуги його, і всі єгиптяни; і настало ридання в Єгипті; бо не було хати, де не було б мерця.

³¹ Вночі таки покликав фараон Мойсея й Арона та й каже: Вставайте, забирайтеся з-поміж людей моїх, ви самі й сини Ізраїля. Ідіть і служіть Господеві, як ви домагались.

³² Теж і вівці ваші і товар ваш забирайте, як ви бажали; ідіть геть та й мене благословіть.

³³ Та й єгиптяни натискали на людей, бажаючи щоскоріш випровадити їх з краю; бо, мовляли, всі ми пропадемо.

³⁴ Позабирали люди тісто своє ще не вкисле, і діжі, загорнені в одежу, несли на плечах.

³⁵ Вчинили сини Ізраїля по слову Мойсея, і визичили в єгиптян посуд срібний та посуд золотий і одіж.

³⁶ І дав Господь ласку людям в очах єгиптян, що йшли їм наввипередки; і так обібрали вони єгиптян.

³⁷ І рушили сини Ізраїля в дорогу від Рамсесу до Суккот, яких шістсот тисяч чоловіків піхотинців, крім їхніх сімей.

³⁸ І мішаного народу сила знялось із ними, і вівці й худоба, дуже велика отара.

³⁹ З тіста, що взяли з Єгипту, понапікали вони тоненьких опрісноків; бо тісто ще не було вкисло; їх бо виганяли з Єгипту, то вони не могли гаятись та й навіть не приготували собі припасів на дорогу.

⁴⁰ Проживали ж сини Ізраїля в Єгипті років чотириста тридцять.

⁴¹ І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня, усі полчища Господні вийшли з Єгипту.

⁴² Ніччю чування була та ніч для Господа, щоб вивести їх із землі Єгипетської. Тому ніч це Господня, щоб чували в ній на честь Господа сини Ізраїля з роду в рід.

⁴³ Господь сказав Мойсеєві і Аронові: Ось пасхальна установа: нехай ніякий чужинець не їсть пасхи.

⁴⁴ Всякий же раб, куплений грошовою ціною, як обріжеш його, тоді може її їсти.

⁴⁵ Приходько й наймит щоб її не їли.

⁴⁶ В одній хаті їстимуть (її); нічого з м’яса не виносити поза дім, ані кісточки не переломите в ньому.

⁴⁷ Уся громада ізраїльська має святкувати пасху.

⁴⁸ А якби хто чужий, пробуваючи в тебе, захотів святкувати пасху Господню, нехай обріжуть усю його мужеську стать, і тоді нехай приходить і святкує, як і тубілець. Ніхто необрізаний не сміє її їсти.

⁴⁹ Закон один щоб у вас був і тубільцеві і чужинцеві, що перебуває серед вас.

⁵⁰ Усі сини Ізраїля вчинили як повелів Господь Мойсеєві та Аронові, так і виконали це.

⁵¹ Отож того самого дня вивів Господь синів Ізраїля з землі Єгипетської за полками.