ІІ Хронік 30

Біблія	EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS
1 Єзекія послав по всьому Ізраїлю й по Юдеї послів, і написав також листи до Ефраїма й до Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, справляти Пасху на честь Господа, Бога Ізраїля.	1 Entonces Ezequías dio órdenes a todo Israel y Judá, y también escribió cartas a Efraím y a Manasés para que acudieran a la casa del Señor, en Jerusalén, a celebrar la Pascua en honor del Señor, el Dios de Israel.
2 Цар, його старшина й уся єрусалимська громада постановили на раді святкувати Пасху другого місяця,	2 El rey, sus jefes y toda la asamblea de Jerusalén se pusieron de acuerdo para celebrar esta Pascua en el segundo mes,
3 бо не могли справляти її в свій час через те, що священики не освятились були достатньо й народ не зійшовся в Єрусалим.	3 ya que no habían podido celebrarla a su debido tiempo, porque los sacerdotes no se habían purificado en número suficiente y el pueblo no se había reunido en Jerusalén.
4 Ця постанова вподобалась цареві й усій громаді.	4 Esto pareció bien al rey y a toda la asamblea,
5 От і вирішили вони оповістити по всьому Ізраїлю, від Версавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим святкувати Пасху на честь Господа, Бога Ізраїля, в Єрусалимі, бо вже давно не справляли її так, як приписано.	5 y decidieron anunciarlo a todo Israel, desde Berseba hasta Dan, para que fueran a celebrar la Pascua en honor del Señor, el Dios de Israel, en Jerusalén, porque la mayoría no la había celebrado como estaba prescrito.
6 І пішли гінці з листами від царя й від його старшини по всьому Ізраїлю та Юдеї й говорили з наказу царя: «Діти Ізраїля! Наверніться до Господа, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, й він обернеться до тієї решти з-поміж вас, що врятувалась від руки асирійських царів.	6 Los enviados recorrieron todo Israel y Judá con las cartas del rey de sus jefes. En ellas se decía lo siguiente, conforme a la orden del rey: «Israelitas: vuelvan al Señor, el Dios de Abraham, de Isaac y de Israel, y él se volverá al resto que ha quedado de ustedes, y a los que han escapado de las manos de los reyes de Asiria.
7 Не будьте такі, як батьки ваші та брати ваші, що були невірні Господеві, Богові батьків своїх, так що він видав їх на спустошення, як самі бачите.	7 No sean como sus padres y sus hermanos, que se rebelaron contra el Señor, el Dios de sus padres, y por eso él los entregó a la devastación, como ustedes lo están viendo.
8 Тож не будьте тугошиїми, як батьки ваші, простягніть руку вашу до Господа, прийдіть до його святині, яку він посвятив повіки, служіть Господеві, Богові вашому, й він відверне від вас свій палкий гнів.	8 No se obstinen como sus padres, extiendan sus manos hacia el Señor y entren en el Santuario que él ha santificado para siempre. Sirvan al Señor, su Dios, y el ardor de su ira se apartará de ustedes.
9 Коли ви обернетесь до Господа, ваші брати й ваші діти знайдуть собі милосердя в тих, що забрали їх у полон, і вони повернуться в цей край, бо Господь, Бог ваш, ласкавий і милосердний, і не відверне він свого обличчя від вас, коли ви обернетесь до нього.»	9 Si ustedes se convierten al Señor, sus hermanos y sus hijos serán tratados con misericordia y por aquellos que los han deportado, y podrán volver a esta tierra, porque el Señor, su Dios, es bondadoso y compasivo: él no apartará su rostro de ustedes si ustedes vuelven a él».
10 І ходили гінці від міста до міста по краю Ефраїма, Манассії аж до краю Завулона; та з них сміялись і глузували.	10 Los enviados fueron de ciudad en ciudad, por el territorio de Efraím y Manasés hasta Zabulón, pero todos se reían y se burlaban de ellos.
11 Деякі тільки з коліна Ашера, Манассії та Завулона покорились і прийшли в Єрусалим.	11 Solamente algunos hombres de Aser, de Manasés y de Zabulón se sometieron y fueron a Jerusalén.
12 В Юдеї також була рука Божа, вона й дала їм згідне серце, щоб виконати волю царя та старшин, за Господнім словом.	12 Pero fue sobre todo en Judá donde la mano del Señor movió los corazones para que se cumpliera unánimemente la orden del rey de los jefes, conforme a la palabra del Señor.
13 От і зібралася в Єрусалим сила народу, щоб справляти свято опрісноків другого місяця: то була велелюдна громада.	13 Una gran multitud se reunió en Jerusalén para celebrar la fiesta de los Acimos en el segundo mes: fue una asamblea muy numerosa.
14 Взялись вони й усунули жертовники, що були в Єрусалимі; усунули також і всі кадильниці й повикидали їх у потік Кедрон.	14 Primero retiraron los altares que había en Jerusalén y todos los altares para el incienso, y los arrojaron al torrente Cedrón.
15 І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця. Священикам та левітам стало сором, і вони освятились і принесли всепалення в домі Господньому.	15 Luego inmolaron la Pascua el día catorce del segundo mes. Llenos de compunción, los sacerdotes y los levitas se purificaron y ofrecieron holocaustos en el Templo del Señor.
16 Вони стояли на своєму місці, згідно з своїми обов’язками, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики розливали кров, беручи її з рук левітів.	16 Ocuparon sus puestos, conforme al ritual según la ley de Moisés, el hombre de Dios, y los sacerdotes hacían aspersiones con la sangre que recibían de manos de los levitas.
17 А що в громаді було багато таких, що не освятились, то левіти взяли на себе різати пасхальні жертви за всіх тих, що були нечисті, для того, щоб посвятити їх Господеві.	17 Como en la asamblea había muchos que no se habían purificado, los levitas se encargaron de inmolar las víctimas pascuales de todos los que no estaban debidamente purificados para consagrarlos al Señor.
18 Багато бо з народу, найбільше з коліна Ефраїма, Манассії, Іссахара та Завулона не очистились, але їли Пасху не так, як було приписано; однак Єзекія так був за них помолився: «Господи благий, прости	18 En efecto, una gran parte del pueblo, sobre todo de Efraím, de Manasés, de Isacar y de Zabulón, no se habían purificado y, sin embargo, comieron la Pascua sin ajustarse a los prescrito. Pero Ezequías rogó por ellos, diciendo: «¡Que el Señor por su bondad perdone
19 кожному, хто спрямував своє серце до того, щоб Шукати Бога, Господа Бога батьків своїх, хоч і без чистоти, належної святині.»	19 a todos los que están dispuestos a buscar de corazón a Dios, el Señor, el Dios de sus padres, aunque no tengan la pureza requerida para las cosas santas!».
20 Господь почув Єзекію й простив народові.	20 El Señor escuchó a Ezequías y perdonó al pueblo.
21 Отак сини Ізраїля, що перебували в Єрусалимі, справляли з великою радістю свято опрісноків сім день, а левіти та священики славили щосили день-у-день Господа.	21 Los israelitas que se encontraban en Jerusalén celebraron con alegría la fiesta de los Acimos durante siete días, mientras los levitas y los sacerdotes alababan diariamente al Señor con todas sus fuerzas.
22 Єзекія звернувся з сердечним словом до всіх левітів, що так розумно і вміло виконали службу на честь Господа. Сім днів споживали святе, приносивши мирні жертви та славивши Господа, Бога батьків своїх.	22 Ezequías habló cordialmente a todos los levitas que se habían aplicado con tanto acierto al servicio del Señor. Y así continuaron la solemnidad durante siete días, ofreciendo los sacrificios de comunión y alabando al Señor, el Dios de sus padres.
23 Потім уся громада постановила на нараді святкувати других 7 день, тож святкували вони з радістю ще 7 день,	23 Luego toda la asamblea resolvió prolongar la fiesta siete días más, y así pasaron otros siete días de gran alegría.
24 бо юдейський цар Єзекія постачив для громади 1000 бичків і 10 000 овець, та й старшина постачила для громади 1000 бичків і 10 000 овець, і священиків посвятилося чимало.	24 Porque Ezequías, rey de Judá, había reservado para la asamblea mil terneros y siete mil cabras y ovejas, mientras que los jefes habían aportado mil novillos y diez mil ovejas, y ya se habían purificado muchos sacerdotes.
25 І веселилась уся юдейська громада, і священики, й левіти, і вся громада, що прийшла з Ізраїля, та й чужинці, що прийшли з Ізраїльського краю й що жили в Юдеї.	25 Reinaba una gran alegría en toda la asamblea de Judá, lo mismo que entre los sacerdotes y levitas, entre los que habían llegado de Israel, los forasteros que llegaban del territorio de Israel y los habitantes de Judá.
26 І була велика радість у Єрусалимі, бо від часу Соломона, сина Давидового, ізраїльського царя, не бувало такого в Єрусалимі.	26 Hubo una alegría muy grande en Jerusalén, porque desde los tiempos de Salomón, hijo de David, rey de Israel, no había sucedido nada semejante en Jerusalén.
27 Священики й левіти встали й благословили народ. Господь вислухав їхній голос, і їхня молитва дійшла до його святого житла, на небо.	27 Después, los sacerdotes levíticos se pusieron a bendecir al pueblo: su voz fue escuchada y su oración llegó hasta la santa morada de Dios en el cielo.