Суддів 14

¹ Пішов Самсон у Тімну й нагледів там жінку з дочок філістимлянських.

² Повернувшись, оповів він про те батькові й матері словами: «Бачив я у Тімні жінку з дочок філістимлянських: візьміть мені її за жінку!»

³ Кажуть йому батько з матір’ю: «Хіба немає тобі жінки між дочками твоїх братів і в усьому нашому народі, що мусиш іти за жінкою до філістимлян, до необрізаних?» Та Самсон батькові: «Ні, таки цю візьми мені, бо вона сподобалася мені.»

⁴ Не знали ж його батько-мати, що на те була воля Господня та що він шукав причини проти філістимлян, які того часу панували над Ізраїлем.

⁵ От і пішов Самсон з батьками в Тімну, і як вони підходили до виноградників Тімни, вискочило на нього, рикаючи, левеня.

⁶ Зійшов тоді на Самсона дух Господній, і він роздер його як козеня, не мавши в руці нічого. Батькові ж та матері не сказав, що зробив.

⁷ Прибув він і говорив з жінкою, й вона вподобалась йому.

⁸ Повернувсь він трохи згодом, щоб її за себе взяти, й подорозі звернув подивитись на падло левеняти; аж ось у левенятиному трупі рій бджіл з медом.

⁹ Нашкрябав він собі його в руку та й, ідучи далі, їв собі подорозі, а прийшовши до батька-матері, дав їм, то й вони їли. А сам не каже, що мед отой вишкрябав із левенятиного трупа.

¹⁰ Потім прийшов до жінки батько його, й справив Самсон там бенкет: бо так звичайно робили наречені.

¹¹ І як побачили його, вибрали тридцять бояр, щоб були круг нього.

¹² І сказав до них Самсон: «Загадаю я вам загадку. Як відгадаєте мені її за сім днів бенкету та як розв’яжете її, я дам вам тридцять льняних сорочок і тридцять святкових одягів.

¹³ Коли ж не спроможетеся відгадати, то ви дасте мені тридцять льняних сорочок і тридцять святкових одягів.» Ті йому й кажуть: «Загадуй, почуємо.»

¹⁴ Тоді він каже їм: «З ненаситного сить, із сильного солодь.» І три дні не могли вони відгадати загадки.

¹⁵ На четвертий же день сказали вони до Самсонової жінки: «Намов твого чоловіка, щоб розв’язав нам загадку, а то спалимо тебе разом із батьківською хатою. Хіба на те ви нас кликали, щоб обдерти?»

¹⁶ І заповзялася Самсонова жінка перед ним плакати й промовляти: «Зненавидів ти мене, не любиш уже мене. Загадав моїм землякам загадку, а мені й не звірив розгадати.» І відказав їй: «Рідному батькові-матері не звіривсь, а тобі б то звірятись?»

¹⁷ Вона ж усе плакала перед ним сім день, покіль тривав бенкет; а сьомого дня він таки роз’яснив їй, бо дуже вже йому докучала. Вона ж виказала загадку синам свого народу.

¹⁸ Сьомого дня, ще перед заходом сонця, кажуть йому люди міста: «Що солодше від меду? Що сильніше від лева?» Він же відказав їм: «Якби ви моєю телицею та не орали, моєї б загадки не відгадали.»

¹⁹ Найшов тоді на нього дух Господній, і, зійшовши в Аскалон, убив він там тридцять чоловік, познімав з них усе, що на них було, та й пороздавав святкову одежу тим, що загадку відгадали. Потім у великому гніві пішов до батьківської хати.

²⁰ Жінку ж Самсона видали за одного з товаришів його, що був при ньому дружбою.