І Корінтян 11

¹ Будьте моїми послідовниками, як і я — Христа.

² Радію, що ви про мене згадуєте в усьому і тримаєте передання так, як я передав вам.

³ Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці — чоловік, а голова Христові — Бог.

⁴ Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, соромить свою голову.

⁵ А кожна жінка, що молиться чи пророкує з непокритою головою, соромить свою голову, бо це те саме, якби була обголена.

⁶ Бо коли жінка не покривається, нехай обстрижеться. А коли сором жінці стригтися чи голитися, нехай покривається.

⁷ Чоловікові не слід покривати голову, він бо образ і слава Божа, жінка ж — слава чоловіка;

⁸ бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка,

⁹ і не чоловіка створено для жінки, а жінку для чоловіка.

¹⁰ Тому жінка мусить мати на голові знак влади (над нею) заради ангелів.

¹¹ Одначе, в Господі ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка,

¹² бо так, як жінка від чоловіка, так само й чоловік через жінку, а все від Бога.

¹³ Розсудіть самі: Чи ж воно личить жінці непокритій молитися до Бога?

¹⁴ Хіба сама природа вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього сором.

¹⁵ А коли жінка запускає довге волосся, то це для неї слава, бо довге волосся дано їй замість покривала.

¹⁶ Коли ж хто сперечатися хоче, — то ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.

¹⁷ Робивши ж вам оці зауваження, не можу я вас похвалити за те, що ваші сходини виходять вам не на добро, а на зло.

¹⁸ Найперше бо зачуваю, що коли сходитеся на збори, — роздори постають між вами; і я цьому почасти вірю,

¹⁹ бо мусять бути у вас єресі, щоб виявилися випробувані між вами.

²⁰ Ваші сходини не є — споживання вечері Господньої.

²¹ Бо кожен поспішає їсти свою вечерю: дехто ж голоден, а дехто п’яний.

²² Хіба не маєте домів, щоб їсти — пити? Чи може хочете зневажати Божу церкву, і засоромлювати тих, які нічого не мають? Що маю вам сказати? Чи похвалю вас? За це не похвалю.

²³ Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб

²⁴ і, віддавши подяку, розламав і сказав: «Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин.»

²⁵ Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша — Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин.»

²⁶ Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде.

²⁷ Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню.

²⁸ Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу.

²⁹ Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є.

³⁰ Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають.

³¹ Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили.

³² Коли ж Господь нас судить, він нас тим поправляє, щоб не були ми засуджені зо світом.

³³ Отож, брати мої, коли ви сходитеся їсти, один одного дожидайте.

³⁴ Як хтось голодний, хай їсть удома, щоб вам не сходитися на засуд. Про інше ж, як прийду, розпоряджу.