Матей 26

¹ Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:

² «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.»

³ Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,

⁴ і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.

⁶ І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,

⁷ підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.

⁸ Побачивши це учні, нарікали й казали: «Навіщо таке марнотратство?

⁹ Це можна б було дорого продати й — дати бідним!»

¹⁰ Ісус зауважив це й сказав їм: «Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.

¹¹ Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.

¹² Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.

¹³ Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.»

¹⁴ Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників

¹⁵ Тільки ж казали: «Не в свято, щоб не було в народі заколоту.»

¹⁵ і каже: «Що хочете мені дати, і я вам його видам?» Ті відважили йому тридцять срібняків.

¹⁶ І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.

¹⁷ Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: «Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?»

¹⁸ Він відповів їм: «Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.»

¹⁹ Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.

²⁰ Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,

²¹ і коли вони їли, він промовив: «Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.»

²² Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: «Чи то часом не я, Господи?»

²³ Він відповів: «Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.

²⁴ Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!»

²⁵ А Юда, зрадник його, і собі озвався: «Чи то часом не я, Учителю?» Каже Ісус до нього: «Ти мовив.»

²⁶ Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте: це моє тіло.»

²⁷ Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі,

²⁸ бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.

²⁹ Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.»

³⁰ І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.

³¹ Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.

³² А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.»

³³ Озвався тоді Петро й каже йому: «Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.»

³⁴ Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.»

³⁵ Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!» Так само мовили всі учні.

³⁶ Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: «Посидьте тут, поки піду та помолюся там.»

³⁷ І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.

³⁸ Тоді сказав їм: «Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.»

³⁹ І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: «Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.»

⁴⁰ Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?

⁴¹ Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.»

⁴² Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: «Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!»

⁴³ І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.

⁴⁴ Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.

⁴⁵ Потім повернувся до учнів і каже до них: «Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.

⁴⁶ Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.»

⁴⁷ Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.

⁴⁸ Зрадник його дав їм знак, мовивши: «Кого я поцілую, це він, беріть його.»

⁴⁹ І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: «Радуйся, мій Учителю!» — та й поцілував його.

⁵⁰ Тоді питає його Ісус: «Чого прийшов єси, друже?!» — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.

⁵¹ Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.

⁵² Тоді Ісус сказав до нього: «Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.

⁵³ Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?

⁵⁴ Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?»

⁵⁶ Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.» Тоді всі учні залишили його й повтікали.

⁵⁶ Тоді Ісус промовив до народу: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.

⁵⁷ Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.

⁵⁸ Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.

⁵⁹ Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,

⁶⁰ і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє

⁶¹ і кажуть: «Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.»

⁶² Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: «Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?»

⁶³ Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: «Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.»

⁶⁴ Тоді Ісус сказав до нього: «Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.»

⁶⁵ Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: «Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!

⁶⁶ Як вам здається?» Ті відповіли; «Він — винен смерти.»

⁶⁷ Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя

⁶⁸ і промовляли: «Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?»

⁶⁹ Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: «І ти був з Ісусом Галилеєм.»

⁷⁰ Але той перед усіма відрікся і заявив: «Не знаю, що таке говориш.»

⁷¹ Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: «Цей був з Ісусом з Назарету.»

⁷² Він знову, клявшися, відрікся: «Не знаю я цього чоловіка.»

⁷³ Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: «Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.»

⁷⁴ Тоді Петро почав клястися та божитися: «Не знаю я цього чоловіка.» І враз заспівав півень.

⁷⁵ І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.» І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.