Матей 15

¹ Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть:

² «Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?»

³ А він у відповідь сказав їм: «А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?

⁴ Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть.

⁵ А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! —

⁶ той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу.

⁷ О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая:

⁸ Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене.

⁹ Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.»

¹⁰ І прикликавши людей, сказав їм: «Слухайте й розумійте!

¹¹ Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину».

¹² Тоді приступили учні й кажуть йому: «Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?»

¹³ Ісус озвався: «Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.

¹⁴ Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.»

¹⁵ Тоді Петро заговорив до нього й каже: «З’ясуй нам оту притчу.»

¹⁶ Він же відповів: «То ви також без розуму ще й досі?

¹⁷ Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить?

¹⁸ А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину;

¹⁹ із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.

²⁰ Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.»

²¹ Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.

²² Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.»

²³ Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: «Відпусти її, бо вона кричить за нами.»

²⁴ А він у відповідь промовив: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.»

²⁵ Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: «Господи, допоможи мені!»

²⁶ Він відповів їй: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.»

²⁷ А вона каже: «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.»

²⁸ Тоді відповів їй Ісус: «О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.» І видужала її дочка від тієї години.

²⁹ Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.

³⁰ Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.

³¹ І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, — і прославляли Бога Ізраїля.

³² Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: «Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.»

³³ Кажуть до нього його учні: «Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?»м

³⁴ Ісус спитав їх: «А скільки в вас хлібів?» «Сім», — кажуть, — «і кілька рибин.»

³⁵ Тоді він звелів людям сісти на землю,

³⁶ взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.

³⁷ Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.

³⁸ Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.

³⁹ І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.