Іван 13

¹ Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.

² І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,

³ Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,

⁴ встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.

⁵ Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.

⁶ Підходить, отже, і до Симона Петра, — та той йому: «Ти, Господи, — мені вмивати ноги?»

⁷ Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»

⁸ Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» — «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.»

⁹ «Господи, — проказує до нього Симон Петро, — то не тільки ноги, але і руки, і голову!»

¹⁰ А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі.»

¹¹ Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»

¹² Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?

¹³ Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.

¹⁴ Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному.

¹⁵ Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.

¹⁶ Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.

¹⁷ Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.

¹⁸ Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п’яту свою підніс на мене.

¹⁹ Ось нині говорю вам, перед тим. як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я — Сущий.

²⁰ Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає — приймає того, який послав мене.»

²¹ Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»

²² Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.

²³ А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.

²⁴ До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»

²⁵ Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?»

²⁷ І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш — негайно роби!» — сказав йому Ісус.

²⁸ Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.

²⁹ А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, — чи щоб роздав щось бідним.

³⁰ І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.

³¹ І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.

³² І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, — і прославить його незабаром.

³³ Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, — так само й вам повідаю нині.

³⁴ Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!

³⁵ З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»

³⁶ Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»

³⁷ Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!»

³⁸ «Життя твоє покладеш за мене? — відрікає Ісус. — Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.»