| 1 Potem wszedł do Jerycha i przechodził przez miasto. | 1 Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто). |
| 2 A /był tam/ pewien człowiek, imieniem Zacheusz, zwierzchnik celników i bardzo bogaty. | 2 А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. |
| 3 Chciał on koniecznie zobaczyć Jezusa, kto to jest, ale nie mógł z powodu tłumu, gdyż był niskiego wzrostu. | 3 Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. |
| 4 Pobiegł więc naprzód i wspiął się na sykomorę, aby móc Go ujrzeć, tamtędy bowiem miał przechodzić. | 4 Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. |
| 5 Gdy Jezus przyszedł na to miejsce, spojrzał w górę i rzekł do niego: Zacheuszu, zejdź prędko, albowiem dziś muszę się zatrzymać w twoim domu. | 5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.» |
| 6 Zeszedł więc z pośpiechem i przyjął Go rozradowany. | 6 І зліз той швидко і прийняв його радо. |
| 7 A wszyscy, widząc to, szemrali: Do grzesznika poszedł w gościnę. | 7 Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали «До чоловіка грішника зайшов у гостину.» |
| 8 Lecz Zacheusz stanął i rzekł do Pana: Panie, oto połowę mego majątku daję ubogim, a jeśli kogo w czym skrzywdziłem, zwracam poczwórnie. | 8 А Закхей устав і до Господа промовив «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.» |
| 9 Na to Jezus rzekł do niego: Dziś zbawienie stało się udziałem tego domu, gdyż i on jest synem Abrahama. | 9 Ісус сказав до нього «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. |
| 10 Albowiem Syn Człowieczy przyszedł szukać i zbawić to, co zginęło. | 10 Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.» |
| 11 Gdy słuchali tych rzeczy, dodał jeszcze przypowieść, dlatego że był blisko Jerozolimy, a oni myśleli, że królestwo Boże zaraz się zjawi. | 11 Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з’явитись. |
| 12 Mówił więc: Pewien człowiek szlachetnego rodu udał się w kraj daleki, aby uzyskać dla siebie godność królewską i wrócić. | 12 Отож, він мовив «Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. |
| 13 Przywołał więc dziesięciu sług swoich, dał im dziesięć min i rzekł do nich: Zarabiajcie nimi, aż wrócę. | 13 Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них Промишляйте ними, поки я повернуся. |
| 14 Ale jego współobywatele nienawidzili go i wysłali za nim poselstwo z oświadczeniem: Nie chcemy, żeby ten królował nad nami. | 14 Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати Не хочемо, щоб отой царював над нами! |
| 15 Gdy po otrzymaniu godności królewskiej wrócił, kazał przywołać do siebie te sługi, którym dał pieniądze, aby się dowiedzieć, co każdy zyskał. | 15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. |
| 16 Stawił się więc pierwszy i rzekł: Panie, twoja mina przysporzyła dziesięć min. | 16 Перший прийшов і каже Пане, міна твоя придбала інших десять. |
| 17 Odpowiedział mu: Dobrze, sługo dobry; ponieważ w dobrej rzeczy okazałeś się wierny, sprawuj władzę nad dziesięciu miastami. | 17 Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. |
| 18 Także drugi przyszedł i rzekł: Panie, twoja mina przyniosła pięć min. | 18 І прийшов другий і каже Пане, міна твоя, принесла п’ять мін. |
| 19 Temu też powiedział: I ty miej władzę nad pięciu miastami. | 19 Він сказав і цьому Ти теж будь над п’ятьма містами. |
| 20 Następny przyszedł i rzekł: Panie, tu jest twoja mina, którą trzymałem zawiniętą w chustce. | 20 Прийшов ще інший й каже Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, |
| 21 Lękałem się bowiem ciebie, bo jesteś człowiekiem surowym: chcesz brać, czegoś nie położył, i żąć, czegoś nie posiał. | 21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. |
| 22 Odpowiedział mu: Według słów twoich sądzę cię, zły sługo. Wiedziałeś, że jestem człowiekiem surowym: chcę brać, gdzie nie położyłem, i żąć, gdziem nie posiał. | 22 А пан до нього й каже З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. |
| 23 Czemu więc nie dałeś moich pieniędzy do banku? A ja po powrocie byłbym je z zyskiem odebrał. | 23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. |
| 24 Do obecnych zaś rzekł: Odbierzcie mu minę i dajcie temu, który ma dziesięć min. | 24 І він сказав тим, що там стояли Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. |
| 25 Odpowiedzieli mu: Panie, ma już dziesięć min. | 25 Пане! — сказали йому, — він має вже десять! |
| 26 Powiadam wam: Każdemu, kto ma, będzie dodane; a temu, kto nie ma, zabiorą nawet to, co ma. | 26 Кажу вам Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. |
| 27 Tych zaś przeciwników moich, którzy nie chcieli, żebym panował nad nimi, przyprowadźcie tu i pościnajcie w moich oczach. | |
| 28 Po tych słowach ruszył na przedzie, zdążając do Jerozolimy. | 28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму. |
| 29 Gdy przyszedł w pobliże Betfage i Betanii, do góry zwanej Oliwną, wysłał dwóch spośród uczniów, | 29 І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, |
| 30 mówiąc: Idźcie do wsi, która jest naprzeciwko, a wchodząc do niej, znajdziecie oślę uwiązane, którego jeszcze nikt nie dosiadł. Odwiążcie je i przyprowadźcie tutaj. | 30 кажучи «Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив’язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть. |
| 31 A gdyby was kto pytał: Dlaczego odwiązujecie?, tak powiecie: Pan go potrzebuje. | 31 Коли ж вас хтось спитає Навіщо відв’язуєте — ви скажете Господь його потребує.» |
| 32 Wysłani poszli i znaleźli wszystko tak, jak im powiedział. | 32 Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм. |
| 33 A gdy odwiązywali oślę, zapytali ich jego właściciele: Czemu odwiązujecie oślę? | 33 Коли вони відв’язували осля, господарі його спитали їх «Навіщо відв’язуєте осля» |
| 34 Odpowiedzieli: Pan go potrzebuje. | 34 Ті відповіли «Господь його потребує». |
| 35 I przyprowadzili je do Jezusa, a zarzuciwszy na nie swe płaszcze, wsadzili na nie Jezusa. | 35 А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса. |
| 36 Gdy jechał, słali swe płaszcze na drodze. | 36 І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі. |
| 37 Zbliżał się już do zboczy Góry Oliwnej, kiedy całe mnóstwo uczniów poczęło wielbić radośnie Boga za wszystkie cuda, które widzieli. | 37 А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, |
| 38 I wołali głośno: Błogosławiony Król, który przychodzi w imię Pańskie. Pokój w niebie i chwała na wysokościach. | 38 кажучи «Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!» |
| 39 Lecz niektórzy faryzeusze spośród tłumu rzekli do Niego: Nauczycielu, zabroń tego swoim uczniom. | 39 Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому «Учителю, заборони твоїм учням.» |
| 40 Odrzekł: Powiadam wam: Jeśli ci umilkną, kamienie wołać będą. | 40 Він же відповів «Кажу вам Коли оці замовчать, кричатиме каміння.» |
| 41 Gdy był już blisko, na widok miasta zapłakał nad nim | 41 І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав, |
| 42 i rzekł: O gdybyś i ty poznało w ten dzień to, co służy pokojowi. Ale teraz zostało to zakryte przed twoimi oczami. | 42 кажучи «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! |
| 43 Bo przyjdą na ciebie dni, gdy twoi nieprzyjaciele otoczą cię wałem, oblegną cię i ścisną zewsząd. | 43 Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди; |
| 44 Powalą na ziemię ciebie i twoje dzieci z tobą i nie zostawią w tobie kamienia na kamieniu za to, żeś nie rozpoznało czasu twojego nawiedzenia. | 44 вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені — за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.» |
| 45 Potem wszedł do świątyni i zaczął wyrzucać sprzedających w niej. | 45 Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців, |
| 46 Mówił do nich: Napisane jest: Mój dom będzie domem modlitwy, a wy uczyniliście z niego jaskinię zbójców. | 46 кажучи до них: «Написано: Дім мій — дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.» |
| 47 I nauczał codziennie w świątyni. Lecz arcykapłani i uczeni w Piśmie oraz przywódcy ludu czyhali na Jego życie. | 47 І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити, |
| 48 Tylko nie wiedzieli, co by mogli uczynić, cały lud bowiem słuchał Go z zapartym tchem. | 48 та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього. |
