Lamentacje 3

Biblia Tysiąclecia	Біблія
1 Jam człowiek, co zaznał boleści pod rózgą Jego gniewu;	1 Я — чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
2 On mnie prowadził, iść kazał w ciemnościach, a nie w świetle,	2 Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
3 przeciwko mnie jednemu cały dzień zwracał swą rękę.	3 Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
4 Zniszczył me ciało i skórę, połamał moje kości,	4 Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
5 osaczył mnie i nagromadził wokół jadu i goryczy;	5 Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
6 ciemność mi dał na mieszkanie, tak jak umarłym na wieki.	6 Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
7 Opasał mnie murem, nie wyjdę, obciążył moje kajdany.	7 Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
8 Nawet gdy krzyczę i wołam, On tłumi moje błaganie;	8 Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
9 głazami zagrodził mi drogi, a ścieżki moje poplątał.	9 Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
10 On dla mnie niedźwiedziem na czatach i lwem w kryjówce;	10 Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
11 sprowadził mnie z drogi i zmiażdżył, porzucił mnie w nędzy;	11 Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
12 łuk swój napiął i uczynił ze mnie cel dla swej strzały.	12 Він нап’яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
13 Sprawił, że tkwią w moich nerkach strzały Jego kołczanu;	13 Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.
14 drwią ze mnie wszystkie narody: jam stale treścią ich pieśni,	14 Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
15 On mnie nasycił goryczą, piołunem napoił.	15 Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.
16 Starł mi zęby na żwirze, pogrążył mnie w popiół.	16 Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
17 Pozbawiłeś mą duszę spokoju, zapomniałem o szczęściu.	17 Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
18 I rzekłem: Przepadła moc moja i ufność moja do Pana.	18 Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
19 Wspomnienie udręki i nędzy - to piołun i trucizna;	19 Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
20 stale je wspomina, rozważa we mnie dusza.	20 Глибоко вбилось усе те мені в пам’ять, і душа моя в мені прибита;
21 Biorę to sobie do serca, dlatego też ufam:	21 Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.
22 Nie wyczerpała się litość Pana, miłość nie zgasła.	22 Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
23 Odnawia się ona co rano: ogromna Twa wierność.	23 Вони нові щоранку, велика твоя вірність.
24 Działem mym Pan - mówi moja dusza, dlatego czekam na Niego.	24 Господь — мій пай, — моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
25 Dobry jest Pan dla ufnych, dla duszy, która Go szuka.	25 Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
26 Dobrze jest czekać w milczeniu ratunku od Pana.	26 Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
27 Dobrze dla męża, gdy dźwiga jarzmo w swojej młodości.	27 Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
28 Niech siedzi samotny w milczeniu, gdy On na niego je włożył.	28 Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
29 Niech usta pogrąży w prochu! A może jest jeszcze nadzieja?	29 Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
30 Bijącemu niech nadstawi policzek, niechaj nasyci się hańbą!	30 Нехай наставить тому, хто б’є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
31 Bo nie jest zamiarem Pana odtrącić na wieki.	31 Бо не навіки Господь відкидає.
32 Gdyż jeśli uniży, ma litość w dobroci swej niezmiernej;	32 Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
33 niechętnie przecież poniża i uciska synów ludzkich.	33 Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
34 Gdy pod nogami się depcze wszystkich jeńców kraju -	34 А коли хтось бере під ноги усіх в’язнів країни
35 gdy prawa ludzkie się łamie w obliczu Najwyższego,	35 чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
36 gdy gnębi się w sądzie człowieka - czyż Pan tego nie dostrzega?	36 коли ошукує когось у якійсь справі, — хіба Господь того не бачить?
37 Któż rzekł i stało się, gdy Pan tego nie nakazał?	37 Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
38 Czyż nie pochodzi z ust Najwyższego i niedola, i szczęście?	38 Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
39 Czemu się skarży człowiek żyjący? Mąż - na [karę za] grzechy?	39 Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік — за кару за гріхи власні?
40 Rozważmy, oceńmy swe drogi, powróćmy do Pana;	40 Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
41 wraz z dłońmi wznieśmy i serca do Boga w niebiosach;	41 Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
42 myśmy grzesznicy - odstępcy: A Ty nie przebaczyłeś.	42 Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
43 Odziałeś się w gniew, by nas ścigać, zabijałeś, nie miałeś litości.	43 Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
44 Ukryłeś się za obłokiem, by prośba nie doszła.	44 Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
45 Uczyniłeś z nas śmieci, plugastwo pomiędzy ludami.	45 Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
46 Rozwarli na nas swe usta wszyscy nieprzyjaciele -	46 Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.
47 naszym działem trwoga i pułapka, ruina i zniszczenie.	47 Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
48 Strumienie łez płyną mi z oczu nad zniszczeniem Córy mego ludu.	48 Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
49 Nie ustaje w płaczu me oko, bo nie ma ulgi,	49 Око моє стікає без угаву, без перестання,
50 póki nie spojrzy i nie zobaczy Pan z niebios.	50 поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
51 Oko me sprawia ból mojej duszy z powodu córek mojego miasta.	51 Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
52 Łowili mnie stale jak ptaka - niesłusznie prześladujący;	52 Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
53 w jamie chcieli mnie zniszczyć: rzucali na mnie kamienie;	53 Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
54 wody wezbrały ponad moją głowę: rzekłem: Jestem zgubiony.	54 Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
55 Wzywałem imienia Twego, o Panie, z przepastnej jamy,	55 Я візвав твоє ім’я, Господи, із глибокої ями.
56 słyszałeś mój krzyk: Nie zatykaj uszu na moją prośbę!	56 Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
57 Zbliżyłeś się w dniu, gdy Cię wzywałem, rzekłeś - Nie bój się!	57 Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
58 [Już kiedyś], Panie, obroniłeś mą sprawę, ocaliłeś mi życie;	58 Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
59 Panie, Ty widzisz mą krzywdę, sprawę mą rozsądź!	59 О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
60 Ty widzisz całą ich żądzę zemsty, wszystko, co przeciw mnie knują.	60 Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
61 Ty słyszysz obelgi ich, Panie, wszystko, co przeciw mnie knują;	61 Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
62 podstępne słowa mych wrogów, cały dzień godzą we mnie;	62 Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
63 popatrz - czy siedzą, czy stoją, ja jestem treścią ich pieśni.	63 Чи вони сидять, чи встають, глянь: я — їхня глумлива пісня.
64 Oddaj im, Panie, zapłatę według uczynków ich rąk:	64 Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.
65 Ześlij ślepotę na ich serca i na nich Twoje przekleństwo!	65 Ти їм даси запекле серце; проклін на них твій!
66 Dopędź ich gniewem i wyniszcz spod niebios "Twoich", o Panie!	66 Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.