Księga Hioba 32

Biblia Tysiąclecia	Біблія
1 I zaprzestali trzej mężowie odpowiadać Hiobowi, gdyż w oczach własnych był on sprawiedliwy.	1 Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,
2 Wtedy wybuchnął gniewem Elihu, syn Barakeela, Buzyta, ze szczepu Ram. Rozgniewał się na Hioba, że się uznaje u sprawiedliwego Boga.	2 тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.
3 Rozgniewał się i na trzech przyjaciół, że nie znaleźli odpowiedzi i potępili Boga.	3 На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.
4 Odwlekał jednak Elihu rozmowę swą z Hiobem, ponieważ tamci wiekiem byli od niego starsi.	4 Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.
5 Teraz Elihu zauważył, że trzej mężowie nie wiedzą, co odpowiedzieć, i wybuchnął gniewem.	5 Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,
6 Zabrał głos Elihu, syn Barakeela, Buzyta, i rzekł: Co do lat jestem młody, wy zaś jesteście już starzy: stąd się przeląkłem, strwożyłem, nie ujawniłem swej wiedzy.	6 От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже, | тому я наляканий, боявся | висловити вам мою думку.
7 Niech mówią lata - myślałem, podeszły wiek jest rozumny.	7 Я собі думав: Хай дні говорять, | і літа многі хай покажуть мудрість!
8 Ale to duch w człowieku, to Wszechmocnego tchnienie go poucza.	8 То Божий дух у людині, | Всесильного надхнення їх урозумляє.
9 Mądrość nie z wiekiem przychodzi, a prawość nie tylko starcom jest znana.	9 Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі, | і не старі вже й розуміють правду.
10 Stąd mówię: Mnie posłuchajcie; niechaj przedstawię swą wiedzę!	10 Тому й кажу: Мене послухай! | Оповіщу і я, що знаю!
11 Czekałem na wasze mowy, wasze dowody ważyłem; gdyście szukali wyrazów,	11 Ось я чекав слів ваших, | вслуховувавсь у ваші міркування. | Тоді, як ви шукали слів,
12 zwracałem na was uwagę. Nikt z was nie zwyciężył Hioba, nikt mu już nie odpowiada.	12 я пильно уважав на вас, | і ось ніхто Іовові не перечить, | ніхто з вас не відповідає на його промови.
13 Nie mówcie: Znaleźliśmy mądrość; odeprze go Bóg, a nie człowiek.	13 Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість; | Бог нас навчає, не людина!
14 Własną przygotowuję mowę i nie tak, jak wy, mu odpowiem.	14 Тому я не так сперечатися буду, | я відповім йому не вашими словами.
15 Zamilkli. Już więcej nie mówią: widocznie słów zabrakło.	15 Збентежені, не відповідали більше, | слів їм забракло.
16 Czekałem. Nie odpowiadają. Stoją. Nie wiedzą, co odrzec.	16 І я чекав; але що не говорять, | що стоять і не відповідають більше, —
17 Niech ja z kolei coś powiem, niech ja wyjawię swą wiedzę!	17 то відповім і я по змозі, | оповіщу і я, що знаю.
18 Gdyż słów jestem pełen, od wnętrza duch mnie przymusza.	18 Повний бо слів я, | мене спонукує дух усередині.
19 Me serce jak wino zamknięte, rwie się jak nowe bukłaki.	19 Нутро моє, немов вино без стоку, | що нові міхи розриває.
20 Muszę powiedzieć dla ulgi. Otworzę swe usta. Przemówię.	20 Я виговорюсь, легше мені стане; | розтулю мого рота й відкажу.
21 Nie trzymam niczyjej strony. Nie będę schlebiał nikomu, gdyż dusza moja nie cierpi pochlebstw, wnet by mnie Stwórca usunął.	21 Я не зважатиму ні на чию особу, | лестити не буду нікому;
	22 лестити бо й не вмію: | інакше бо умить мене вбив би Творець мій.»