Épître aux Romains 9

JERUSALEM	Біблія
1 Je dis la vérité dans le Christ, je ne mens point -- ma conscience m'en rend témoignage dansl'Esprit Saint --,	1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
2 j'éprouve une grande tristesse et une douleur incessante en mon coeur.	2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
3 Car je souhaiterais d'être moi-même anathème, séparé du Christ, pour mes frères, ceux de ma raceselon la chair,	3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
4 eux qui sont Israélites, à qui appartiennent l'adoption filiale, la gloire, les alliances, la législation, leculte, les promesses	4 вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
5 et aussi les patriarches, et de qui le Christ est issu selon la chair, lequel est au-dessus de tout, Dieubéni éternellement! Amen.	5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.
6 Non certes que la parole de Dieu ait failli. Car tous les descendants d'Israël ne sont pas Israël.	6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;
7 De même que, pour être postérité d'Abraham, tous ne sont pas ses enfants; mais c'est par Isaacqu'une descendance portera ton nom,	7 і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
8 ce qui signifie: ce ne sont pas les enfants de la chair qui sont enfants de Dieu, seuls comptentcomme postérité les enfants de la promesse.	8 тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
9 Voici en effet les termes de la promesse: Vers cette époque je viendrai et Sara aura un fils.	9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»
10 Mieux encore, Rébecca avait conçu d'un seul homme, Isaac notre père:	10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
11 or, avant la naissance des enfants, quand ils n'avaient fait ni bien ni mal, pour que s'affirmât laliberté de l'élection divine,	11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,
12 qui dépend de celui qui appelle et non des oeuvres, il lui fut dit: L'aîné servira le cadet,	12 не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»
13 selon qu'il est écrit: J'ai aimé Jacob et j'ai haï Esaü.	13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»
14 Qu'est-ce à dire? Dieu serait-il injuste? Certes non!	14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!
15 Car il dit à Moïse: Je fais miséricorde à qui je fais miséricorde et j'ai pitié de qui j'ai pitié.	15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»
16 Il n'est donc pas question de l'homme qui veut ou qui court, mais de Dieu qui fait miséricorde.	16 Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
17 Car l'Ecriture dit au Pharaon: Je t'ai suscité à dessein pour montrer en toi ma puissance et pourqu'on célèbre mon nom par toute la terre.	17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.»
18 Ainsi donc il fait miséricorde à qui il veut, et il endurcit qui il veut.	18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
19 Tu vas donc me dire: Qu'a-t-il encore à blâmer? Qui résiste en effet à sa volonté?	19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
20 O homme! vraiment, qui es-tu pour disputer avec Dieu? L'oeuvre va-t-elle dire à celui qui l'amodelée: Pourquoi m'as-tu faite ainsi?	20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
21 Le potier n'est-il pas maître de son argile pour fabriquer de la même pâte un vase de luxe ou unvase ordinaire?	21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 Eh bien! si Dieu, voulant manifester sa colère et faire connaître sa puissance, a supporté avecbeaucoup de longanimité des vases de colère devenus dignes de perdition,	22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
23 dans le dessein de manifester la richesse de sa gloire envers des vases de miséricorde qu'il ad'avance préparés pour la gloire,	23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
24 envers nous qu'il a appelés non seulement d'entre les Juifs mais encore d'entre les païens...	24 — на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —
25 C'est bien ce qu'il dit en Osée: J'appellerai mon peuple celui qui n'était pas mon peuple, et bien-aimée celle qui n'était pas la bien-aimée.	25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.
26 Et au lieu même où on leur avait dit: "Vous n'êtes pas mon peuple", on les appellera fils du Dieuvivant.	26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»
27 Et Isaïe s'écrie en faveur d'Israël: Quand le nombre des fils d'Israël serait comme le sable de lamer, le reste sera sauvé:	27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
28 car sans retard ni reprise le Seigneur accomplira sa parole sur la terre.	28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
29 Et comme l'avait prédit Isaïe: Si le Seigneur Sabaot ne nous avait laissé un germe, nous serionsdevenus comme Sodome, assimilés à Gomorrhe.	29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»
30 Que conclure? Que des païens qui ne poursuivaient pas de justice ont atteint une justice, la justicede la foi,	30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
31 tandis qu'Israël qui poursuivait une loi de justice, n'a pas atteint la Loi.	31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
32 Pourquoi? Parce que, au lieu de recourir à la foi, ils comptaient sur les oeuvres. Ils ont buté contrela pierre d'achoppement,	32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,
33 comme il est écrit: Voici que je pose en Sion une pierre d'achoppement et un rocher qui faittomber; mais qui croit en lui ne sera pas confondu.	33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»