Iob 11

BIBBIA VOLGARE	Біблія
1 Rispose Sofar Naamatite, e disse:	1 Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
2 Or colui che molto favella, non udirà? Ovvero l'uomo, che sarà pieno di parole, sarà giustificato?	2 «Чи ж оте багатослів’я не знайде відповіді? | Чи ж за балакуном визнають слушність?
3 A te solo taceranno li uomini? e quando avrai scherniti tutti li altri, da niuno sarai confutato?	3 Чи ж твоє базікання призведе людей до мовчанки? | Глумитимешся, а ніхто тебе й не застидає?
4 Certo tu dicesti: pura è la parola mia, e mondo sono nel cospetto tuo.	4 Ти кажеш: Моя наука ясна, | і чистий я перед очима твоїми.
5 E Iddio il volesse, ch' elli favellasse teco, e aprisse i labbri suoi a te,	5 О, коли б Бог заговорив, | коли б він розтулив уста свої до тебе,
6 acciò ch' elli mostrasse a te le secrete cose della sapienza, e che in molti modi fosse la legge sua qui; e intendessi che molte cose minori abbi da Dio, che non meriti la iniquitade tua.	6 і показав тобі мудрости тайни, | що над усяке розуміння, | тоді б ти зрозумів, що Бог від тебе вимагає | менше, ніж твоя провина заслужила.
7 Forse gli andamenti (suoi) di Dio comprenderai, e insino all' Onnipotente perfetto ritornerai?	7 Чи ж можеш збагнути істоту Божу, | проникнути Вседержителя?
8 Più alto è che il cielo; e che farai? più adentro che lo inferno; e donde lo conoscerai?	8 Вона висока, наче небо! Що вдієш? | Вона глибша Шеолу! Що знаєш?
9 La misura sua è più lunga che la terra, larga più che il mare.	9 Довша, ніж земля, її міра, | ширша, ніде море.
10 S'elli sovertisse ogni cosa, ovvero che insieme le raunasse chi (li) contraddirà a lui? (Ovvero chi li potrà dire: perchè fai tu così?)	10 Коли проходить, хто його спинить? | Коли на суд поставить, хто йому заборонить?
11 In verità elli conosce la vanitade delli uomini; e vedendo la iniquitade, or non la considera?	11 Він бо знає людей підлих; | бачить лукавство й має його на увазі.
12 L'uomo vano in superbia si dirizza; e sì come puledro dell' asino, così pensa essere nato libero.	12 Тож так пустоголовий робиться розумним, | як дике осля стає свійським.
13 Ma tu fermasti lo cuore tuo, e spandesti a lui le tue mani.	13 Якщо скеруєш твоє серце | і простягнеш руки твої до нього,
14 Se la iniquitade, che è nelle tue mani, tu torrae da te, e non starae nel tabernacolo tuo la tua ingiustizia;	14 як віддалиш від твоїх рук кривду | й не даси неправді жити у твоїм наметі,
15 allora potrai levare la faccia tua senza macchia, e sarai stabile, e non temerai.	15 тоді напевне підведеш обличчя твоє без плями, | стоятимеш твердо, боятися не будеш.
16 E di ciascuna miseria ti dimenticherai; e sì come dell' acque che trapassorono, non ti ricorderai.	16 Бо ти біду твою забудеш; | немов про воду, що сплила, ти згадуватимеш про неї.
17 E sì come lo splendore del mezzodì si leverà a te nel vespro; e quando penserai te essere consumato, risplenderai sì come la stella Diana.	17 Життя твоє буде ясніше півдня, | а темнота буде, як ранок.
18 E avrai proposto a te la speranza, e sepolto sicuro dormirai.	18 Безпечний будеш, бо матимеш надію, | поглянеш навкруги й покладешся собі безпечно.
19 Riposera'ti, e non sarà chi ti spaventi; e pregheranno la faccia tua molti.	19 Ляжеш собі, й ніхто не смітиме тебе лякати, | і багато буде тих, що запобігатимуть у тебе ласки.
20 E li occhii degli maligni verranno meno, e lo fuggire perirae da loro, e la speranza loro (ad) abbominazione dell' anima.	20 А очі злих погаснуть, | для них не буде втечі; | надія їхня — чим скорш умерти!»