Siracide 40

BIBBIA RICCIOTTI	Біблія
1 - Grande travaglio fu destinato a tutti gli uomini, e grave giogo [imposto] ai figliuoli d'Adamo, dal giorno ch'escon dal ventre della loro madre, sino al giorno della sepoltura nel [seno del]la madre comune:	1 Велике завдання припало для кожного, і важке ярмо на дітях Адама, — і то вже від дня виходу з материнського лона аж до дня, як повертається до спільної всім неньки.
2 loro pensieri, le ansie del loro cuore, la preoccupazione dell'aspettativa, e il dì della morte.	2 Їхні думки, сердешний страх — міркування про майбутнє, про смерти день.
3 Da colui ch'è assiso sopra un trono di gloria, al miserabile che giace nella polvere e nella cenere;	3 Від того, хто сидить на престолі у славі, до того, хто, впокорений, у поросі й попелі;
4 da colui che veste di porpora e porta la corona,a colui ch'è ricoperto di ruvido lino; [in tutti infierisce] rabbia, gelosia, agitazione, ansietà, paura della morte, rancore continuo e lotta!	4 від того, хто носить багряницю й вінець, до того, хто вгортається у грубу тканину, — скрізь лють і заздрощі, замішання й неспокій, страх супроти смерти, пересердя і сварка.
5 Anche nel tempo che [uno] si riposa sul letto, il sonno notturno perturba le sue idee.	5 А під час відпочинку на постельному ложі — сон уночі лише думку заколочує.
6 Per poco tempo, quasi un nulla, gusta riposo, e n'[è sturbato] da sogni, come [fosse] nel giorno ch'è di sentinella. -	6 Трохи відпочивши, або й зовсім ні, у сні від того втомлений, мов удень на варті, бентежений маривом серця свого, — неначе б він утікав від битви.
7 E' conturbato dai fantasmi del suo cuore, come un fuggito via nel dì della battaglia: e giunto in salvo, si sveglia, e si meraviglia della vana paura.	7 У хвилину ж, коли мав рятуватись, — пробудився та й чудується, що не було чого страхатися!
8 Per ogni vivente, dall'uomo fino alla bestia, — e per i peccatori sette volte di più	8 Для кожного створіння, від людини аж до скотини, а для грішників ще всемеро більш оте:
9 ancora — peste e strage, conflitti e spada, oppressione e fame, rovina e flagelli!	9 смерть і кров, чвари і меч, злидні та голод, утиски й бич.
10 Contro gl'iniqui è stato creato tuttociò, e per essi venne il diluvio.	10 Усе те створилося для беззаконних, а через них стався й потоп.
11 Tutto quanto provien dalla terra, ritorna alla terra e tutte le acque fan ritorno al mare.	11 Усе, що з землі, знов піде в землю, а те, що з води, повернеться в море.
12 Ogni dono e ingiustizia periranno, ma la fedeltà durerà in eterno.	12 Усяке підкупство й несправедливість ізникнуть, вірність же буде стояти повіки.
13 Le ricchezze degli ingiusti seccheranno come un torrente, e svaniranno come il fracasso di gran tuono durante la tempesta.	13 Багатства неправедних, наче пічка, щезнуть, мов сильний грому удар, що гуркотить під час зливи.
14 Quando uno apre la mano [a beneficare], se ne troverà contento; ma i prevaricatori andranno in malora,	14 Поки руки взнесені, інші радіють, та уготований цілковитий загин переступцям:
15 I rampolli degli empi non metteran molti rami, e le radici degli immondi [stanno] in cima a una roccia.	15 нащадки безбожних віття не пустять, нечестивця коріння — на голій скелі,
16 La verzura [ch'è] presso ogni acqua e sulla sponda d'un rivo prima d'ogni altra erba è estirpata.	16 мов тростина при водах на березі річки, що раніш від іншої вирвана буде.
17 [Ma] la benignità è come un giardino benedetto, e la beneficenza perdura in eterno.	17 Ласка, то щось, мов рай благословенний, і добродійство перебуває повіки.
18 Dolce è la vita dell'operaio che basta a se stesso, e in essa troverai un tesoro.	18 Життя самодостатнього й роботящого — солодке, та над одним і другим — скарбу знахідник.
19 [L'aver] figliuoli e il fabbricare una città danno un nome duraturo; ma meglio d'[entrambe] queste cose è stimata una moglie irreprensibile,	19 Діти й будова міст ім’я увічнюють, але понад те — винайдена мудрість; стада й засіви надають поваги, та понад цим і тим — жінка бездоганна.
20 Il vino e la musica rallegrano il cuore; ma meglio d'entrambi l'amor della sapienza.	20 Вино та музика серце звеселяють, та понад одним і другим — любов до мудрости.
21 Il flauto e l'arpa fan soave concento, ma meglio d'entrambi è una lingua gentile.	21 Сопілка й гарфа спів умилозвучують, та над одним і другим — любий голос.
22 Della grazia e della bellezza si compiace il tuo occhio; ina meglio d'entrambe sono i seminati verdeggianti.	22 Ласкавість і краса радують око, та над цим і тим — зеленая нива.
23 L'amico e il compagno càpitano in buon punto; ma meglio d'entrambi una moglie col marito.	23 Час до часу стрічаються друг і товариш, та над цим і тим — жінка з чоловіком.
24 Fratelli [e parenti] son d'aiuto nel tempo della tribolazione ma meglio di loro [entrambi] è la carità che salva.	24 За години скрути брати й помічники, та понад цих і тих рятує — добродійство.
25 L'oro e l'argento consolidano i piedi; ma meglio d'entrambi è stimato un [buon] consiglio.	25 Золото й срібло скріплюють ноги, та понад це і те ціниться добра рада.
26 La ricchezza e la forza esaltano il cuore; ma meglio [d'entrambi è] il timor del Signore.	26 Багатство й сила додають відваги, та понад це і те — страх Господній: як є страх Господній, то нічого не бракує — з ним не треба й допомоги шукати!
27 Non si soffre penuria col timor di Dio, nè v'è, con esso, da ricercare aiuto.	27 Острах Господній — наче рай благословенний, він краще захищає, ніж слава сама.
28 Il timore del Signore è come un giardino di benedizione, e sopra ad ogni magnificenza fu steso quel velo.	28 Сину, не живи жебрацьким життям: як жебрати вже, то краще померти.
29 Figliuolo, nel tempo della tua vita non ridurti alla mendicità: meglio morire che mendicare.	29 Той, хто заглядається на чужу трапезу, живе життям, що не є життям: чужими стравами себе він осквернює — розумний і освічений того вистерігається.
30 Chi volge rocchio alla mensa altrui, la sua vita non può considerarsi una vita. Egli contamina l'anima sua con cibi estranei;	30 Устам безстидного жебрати приємно, та в нутрі його все ж вогонь займеться.
31 ma un uomo ben educato e saggio si guarda bene [da ciò]!
32 In bocca a un impudente sarà dolce il mendicare, ma un fuoco avvamperà nelle sue viscere.