Матей 22

¹ Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:

² «Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.

³ Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.

⁴ Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.

⁵ Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;

⁶ інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.

⁷ Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.

⁸ Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.

⁹ Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.

¹⁰ Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.

¹¹ Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,

¹² і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.

¹³ Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.

¹⁴ Багато бо покликаних, але вибраних мало.»

¹⁵ Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.

¹⁶ І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. «Учителю», — кажуть ті, — «ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.

¹⁷ Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?»

¹⁸ Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: «Чого мене спокушаєте, лицеміри?

¹⁹ Покажіть мені гріш податковий.» Ті принесли йому динарій.

²⁰ Він спитав їх: «Чий це образ і напис?»

²¹ Відповідають йому: «Кесарів.» Тоді він до них каже: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.»

²² Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.

²³ Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:

²⁴ «Учителю», — кажуть, — «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.

²⁵ Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.

²⁶ Так само і другий і третій аж до сьомого.

²⁷ Нарешті, після всіх померла й жінка.

²⁸ Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.»

²⁹ Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.

³⁰ У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.

³¹ А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:

³² Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!»

³³ І чувши це народ, дивувався його навчанню.

³⁴ Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.

³⁵ І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:

³⁶ «Учителю, котра найбільша заповідь у законі?»

³⁷ Він же сказав до нього: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:

³⁸ це найбільша й найперша заповідь.

³⁹ А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.

⁴⁰ На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.»

⁴¹ Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:

⁴² «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» Кажуть йому: «Давидів.»

⁴³ Він до них мовить: «Як же Давид у надхненні називає його Господом,

⁴⁴ кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.

⁴⁵ Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?»

⁴⁵ І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.