Prima lettera ai Corinzi 13

LA SACRA BIBBIA	Біблія
1 Se anche parlo le lingue degli uomini e degli angeli, ma non ho la carità, sono un bronzo sonante o un cembalo squillante.	1 Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.
2 E se anche ho il dono della profezia e conosco tutti i misteri e tutta la scienza; e se anche possiedo tutta la fede, sì da trasportare le montagne, ma non ho la carità, non sono niente.	2 кби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо.
3 E se anche distribuisco tutte le mie sostanze, e se anche do il mio corpo per essere bruciato, ma non ho la carità, non mi giova nulla.	3 І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.
4 La carità è magnanima, è benigna la carità, non è invidiosa, la carità non si vanta, non si gonfia,	4 Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,
5 non manca di rispetto, non cerca il suo interesse, non si adira, non tiene conto del male ricevuto,	5 не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;
6 non gode dell'ingiustizia, ma si compiace della verità;	6 не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
7 tutto scusa, tutto crede, tutto spera, tutto sopporta.	7 все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
8 La carità non avrà mai fine; le profezie scompariranno; il dono delle lingue cesserà; la scienza svanirà;	8 Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
9 conosciamo infatti imperfettamente, e imperfettamente profetizziamo.	9 Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
10 Ma quando verrà la perfezione, sarà abolito ciò che è imperfetto.	10 Коли настане досконале, недосконале зникне.
11 Quand'ero bambino, parlavo da bambino, pensavo da bambino, ragionavo da bambino. Ma quando mi sono fatto adulto, ho smesso ciò che era da bambino.	11 Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
12 Adesso vediamo come in uno specchio, in immagine; ma allora vedremo faccia a faccia. Adesso conosco in parte, ma allora conoscerò perfettamente, come perfettamente sono conosciuto.	12 Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
13 Ora esistono queste tre cose: la fede, la speranza e la carità; ma la più grande di esse è la carità.	13 Тепер же зостаються: віра, надія, любов — цих троє; але найбільша з них — любов.