Vangelo secondo Marco 6

LA SACRA BIBBIA	Біблія
1 Uscito di lì, Gesù venne nella sua patria, accompagnato dai suoi discepoli.	1 І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
2 Venuto il sabato, si mise a insegnare nella sinagoga e i molti ascoltatori, stupiti, dicevano: "Donde ha costui tali cose? Che sapienza è quella che gli è stata data? E che miracoli avvengono per le sue mani?	2 Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
3 Non è egli il falegname, il figlio di Maria e fratello di Giacomo, di Giuseppe, di Giuda e di Simone? E le sue sorelle non sono qui tra noi?". E si scandalizzavano di lui.	3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами? І брали йому це за зле.
4 Gesù, però, diceva loro: "Non c'è profeta che sia disprezzato se non nella sua patria, tra i suoi parenti e nella sua casa".	4 Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.
5 Non poté farvi alcun miracolo, ma soltanto guarire pochi infermi, imponendo loro le mani,	5 І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
6 ed era meravigliato della loro incredulità. Egli percorreva i villaggi all'intorno e insegnava.	6 і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
7 Chiamati a sé i Dodici, incominciò a inviarli a due a due, dando loro il potere sopra gli spiriti immondi.	7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
8 Comandò loro che, ad eccezione di un bastone, non prendessero nulla per il viaggio: né pane né bisaccia né denaro nella cintura;	8 І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
9 che calzassero i sandali, ma non indossassero due tuniche.	9 щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
10 Diceva loro: "Dovunque entriate in una casa, rimanetevi finché non partiate di là.	10 І говорив їм: До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
11 Ma se in un luogo non vi si ricevesse né vi si desse ascolto, andate via di là e scuotete la polvere da sotto i vostri piedi in testimonianza contro di essi".	11 А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм.
12 Essi partirono, predicando che si convertissero;	12 Вони, вийшовши, проповідували покаяння,
13 scacciavano molti demòni, ungevano con olio molti malati e li guarivano.	13 і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
14 Il re Erode udì parlare di Gesù, giacché il suo nome era diventato famoso e alcuni dicevano: "Giovanni il Battista è risorto dai morti e perciò il potere dei miracoli opera in lui".	14 І зачув цар Ірод, — бо ім’я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
15 Altri invece dicevano: "E' Elia"; altri ancora: "E' un profeta: uno come gli altri".	15 Інші ж твердили: То — Ілля! — а ще інші: То пророк — один із пророків!
16 Erode invece, udendo queste cose, diceva: "Quel Giovanni che io feci decapitare è risorto".	16 Зачувши про те Ірод, мовив: То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.
17 Erode, infatti, aveva mandato ad arrestare Giovanni e lo aveva fatto incatenare in una prigione a motivo di Erodiade, moglie di suo fratello Filippo, che egli aveva sposato.	17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
18 Giovanni, infatti, diceva ad Erode: "Non ti è lecito avere la moglie di tuo fratello".	18 Йоан же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого.
19 Per questo Erodiade lo odiava e voleva farlo uccidere; ma non poteva,	19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
20 perché Erode temeva Giovanni e, sapendolo uomo giusto e santo, lo difendeva, faceva molte cose dopo averlo udito e lo ascoltava volentieri.	20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
21 Giunse però il giorno propizio, allorché Erode per il suo genetliaco offrì un banchetto ai prìncipi, agli ufficiali e ai notabili della Galilea.	21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
22 Presentàtasi la figlia della medesima Erodiade, ballò e piacque ad Erode e ai commensali. Erode disse perciò alla fanciulla: "Chiedimi ciò che vuoi ed io te lo darò".	22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!
23 Quindi le giurò: "Qualunque cosa mi chiederai, te la darò, fosse pure la metà del mio regno".	23 Ще й присягнув їй: Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства.
24 Allora ella, uscita, disse a sua madre: "Cosa devo chiedere?". Quella rispose: "La testa di Giovanni il Battista".	24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Йоана Христителя!
25 Rientrata subito in fretta dal re, gli disse: "Voglio che tu mi dia subito su un bacile la testa di Giovanni il Battista".	25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.
26 Allora il re, pur essendosi fatto molto triste, a causa del giuramento e dei commensali non volle farle un rifiuto.	26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
27 Pertanto mandò subito un carnefice e gli ordinò di portare la testa di Giovanni. Questi andò, lo decapitò dentro la stessa prigione	27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці,
28 e portò la testa di lui su un bacile, la diede alla fanciulla e la fanciulla la diede a sua madre.	28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
29 I discepoli di lui, saputa la cosa, vennero, presero il suo cadavere e lo deposero in un sepolcro.	29 Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
30 Gli apostoli si radunarono presso Gesù e gli riferirono tutto ciò che avevano fatto e ciò che avevano insegnato.	30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
31 Egli disse loro: "Venite in disparte, in un luogo solitario, e riposatevi un poco". Infatti quelli che venivano e andavano erano così numerosi che non avevano neppure il tempo di mangiare.	31 Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
32 Perciò in barca si diressero verso un luogo solitario e appartato;	32 І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
33 ma molti, avendoli visti partire, compresero e a piedi, da tutte le città, accorsero in quel luogo e giunsero prima di essi.	33 Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
34 Sbarcando, egli vide una grande folla e ne ebbe pietà, poiché erano come pecore che non hanno pastore. Allora incominciò ad insegnare loro molte cose;	34 Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
35 ma, essendosi fatto molto tardi, i suoi discepoli gli si avvicinarono e gli dissero: "Il luogo è solitario ed è già molto tardi.	35 А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
36 Congèdali, affinché vadano nelle campagne e nei villaggi all'intorno e si comprino qualcosa da mangiare".	36 Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із’їсти.
37 Rispose loro: "Date voi a loro da mangiare!". Gli dicono: "Dobbiamo noi andare a comprare duecento denari di pane per dar loro da mangiare?".	37 А він у відповідь їм: Дайте ви їм їсти. Ті йому й кажуть: Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?
38 Dice loro: "Quanti pani avete? Andate a vedere!". Quelli, informatisi, gli dicono: "Cinque, e due pesci".	38 Він і же каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться. Розвідались вони і кажуть: П’ять, ще й дві риби.
39 Allora ordinò loro di farli accomodare tutti, a gruppi, sull'erba verde.	39 Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
40 Si adagiarono a gruppi regolari di cento e di cinquanta	40 І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
41 ed egli, presi i cinque pani e i due pesci, alzando gli occhi al cielo, li benedì, spezzò i pani e li diede ai discepoli, perché li distribuissero; quindi fece dividere anche i due pesci fra tutti.	41 Узяв він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
42 Mangiarono tutti a sazietà	42 І їли всі — й наситились.
43 e si raccolsero dodici ceste piene di frammenti, e anche dei pesci.	43 І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
44 Quelli che avevano mangiato i pani erano cinquemila uomini.	44 Тих же, що їли хліби, було п’ять тисяч чоловік!
45 Subito dopo egli costrinse i suoi discepoli a montare in barca e a precederlo sull'altra riva, verso Betsàida, mentre egli avrebbe congedato la folla.	45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
46 Quindi, accomiatatosi da loro, se ne andò sul monte a pregare.	46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
47 Giunta la notte, mentre la barca era in mezzo al mare, egli era solo a terra.	47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
48 Ma poi, avendo visto che essi erano stanchi di remare poiché il vento era loro contrario, verso la quarta vigilia venne verso di loro camminando sul mare. Avrebbe voluto sorpassarli;	48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
49 ma quelli, avendolo scorto camminare sul mare, credettero che fosse un fantasma e si misero a gridare.	49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
50 Lo avevano visto tutti, infatti, e si erano spaventati. Ma egli rivolse ad essi subito la parola e disse loro: "Coraggio! Sono io; non abbiate paura!".	50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!
51 Quindi salì con essi nella barca e il vento cessò, mentre essi internamente erano pieni di stupore.	51 І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
52 Infatti non avevano capito il fatto dei pani, essendo il loro cuore insensibile.	52 бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
53 Compiuta la traversata, giunsero a Genèsaret e vi approdarono.	53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
54 Appena furono scesi dalla barca, però, subito alcuni lo riconobbero	54 А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
55 e, percorrendo tutta quella regione, si misero a portargli su barelle i malati, ovunque sentivano che egli si trovava.	55 і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
56 Dovunque entrava, nei villaggi o nelle città o nelle campagne, collocavano gli infermi sulle piazze e lo pregavano di poter toccare anche solo il lembo del suo mantello; e quanti lo toccavano erano risanati.	56 І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.