Daniele 14

LA SACRA BIBBIA	Біблія
1 Dopo che il re Astiage si fu riunito ai suoi avi, Ciro il Persiano gli successe nel regno.	1 Цар Астіях був похований коло своїх батьків, і його царство забрав до себе Кир персянин.
2 Daniele era un confidente del re, stimato al di sopra di tutti i suoi amici.	2 А Даниїл був довірений царя і поважаний більш від усіх його друзів.
3 Ora i Babilonesi avevano un idolo, di nome Bel, per cui consumavano ogni giorno dodici sacchi di fior di farina, quaranta pecore e sei anfore di vino.	3 А був тоді у вавилонян бовван, на ім’я Бел; на нього щодня витрачали 12 артивів питльованої муки, 40 овець і 6 метрет вина.
4 Il re lo venerava e andava ogni giorno a prostrarsi davanti a lui; Daniele invece si prostrava davanti al suo Dio.	4 Цар також ушановував його й ходив щодня йому поклонятись; Даниїл же поклонявся своєму Богові.
5 Il re gli domandò: "Perché non ti prostri davanti a Bel?". Gli rispose: "Perché non adoro gli idoli fatti da mano d'uomo, ma il Dio vivente, che ha creato il cielo e la terra e che ha potere sopra ogni carne!".	5 Раз якось цар сказав йому: «Чому ти не поклоняєшся Белові?» А він на те: «Бо я не вшановую рукотворених бовванів, лише живого Бога, який сотворив небо й землю і який має владу над усяким тілом.»
6 Il re gli domandò: "Tu pensi che Bel non sia un dio vivente? Non vedi quanto mangia e beve ogni giorno?".	6 Цар сказав йому: «Чи ж тобі не здається, що Бел — живий бог? Або чи ти не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня?»
7 Daniele ridendo rispose: "Non t'ingannare, o re! Costui infatti al di dentro è creta, benché di fuori sia bronzo, e non ha mai mangiato né bevuto!".	7 Даниїл сказав, усміхаючись: «Не обманюй самого себе, царю! Він бо всередині — глина, а зовні бронза, й він ще ніколи не їв і не пив.»
8 Allora il re infuriato chiamò i suoi sacerdoti e disse loro: "Se voi non mi dite chi è che mangia quanto viene fornito, sarete messi a morte; se invece dimostrerete che Bel mangia tutto, allora sarà messo a morte Daniele, perché ha bestemmiato contro Bel!".	8 Тоді цар, розгніваний, покликав своїх жерців і сказав їм: «Як не скажете мені, хто поїдає ці харчі, то помрете; а як докажете, що Бел їх поїдає, то помре Даниїл, бо він зневажив Бела.»
9 Daniele disse al re: "Sia come tu hai detto!". I sacerdoti di Bel erano settanta, oltre le donne e i bambini.	9 Даниїл же промовив до царя: «Нехай буде зроблено за твоїм словом.» Жерців же Бела було 70, крім жінок та дітей.
10 Il re andò dunque con Daniele al santuario di Bel.	10 От і прибув цар з Даниїлом у дім Бела.
11 I sacerdoti di Bel dissero: "Ecco, quando noi saremo usciti fuori, tu, o re, imbandisci le vivande e, attinto il vino, deponilo; poi chiudi la porta e sigillala con il tuo anello. La mattina poi, venuto di buon'ora, se non troverai tutto consumato da Bel, saremo fatti morire; altrimenti lo sarà il nostro calunniatore Daniele!".	11 Сказали жерці Бела: «Ось ми вийдемо геть; ти ж, царю, поклади страву, замішай і постав вино, замкни двері й запечатай їх твоєю печаттю. І коли, прийшовши вранці, знайдеш, що не все спожив Бел, ми помремо, а як ні, то Даниїл, що оббрехав нас.»
12 Costoro ragionavano con astuzia, perché avevano praticato sotto la mensa un accesso segreto, attraverso il quale entravano ogni giorno e portavano via ogni cosa.	12 Їм же й байдуже, бо вони зробили були під столом потайний вхід, через який завжди входили й поїдали все.
13 Così, quando quelli furono usciti, il re mise davanti a Bel le vivande.	13 Коли вони вийшли, цар поклав страву для Бела.
14 Daniele ordinò ai suoi servi di portare della cenere e di seminarla per l'intero santuario alla presenza del re soltanto. Poi, dopo essere usciti, chiusero la porta e la sigillarono con l'anello del re e se ne andarono.	14 Даниїл же наказав своїм слугам принести попелу й розсіяти по всьому храмі в присутності одного тільки царя. Вийшли вони, зачинили двері, запечатали їх царською печаттю й пішли собі.
15 I sacerdoti entrarono di notte, secondo il solito, con le loro mogli e i loro bambini e mangiarono e bevvero ogni cosa.	15 Уночі прийшли, як звичайно, жерці з жінками та дітьми й усе поїли й повипивали.
16 Al mattino il re di buon'ora si alzò insieme a Daniele.	16 Рано-вранці встав цар, і Даниїл з ним.
17 Il re domandò: "Sono intatti i sigilli, Daniele?". Rispose: "Sono intatti, o re!".	17 Цар сказав: «Чи цілі печатки Даниїле?» Той відповів: «Цілі, царю.»
18 Allora, appena il re ebbe aperti i battenti, avendo guardato sulla mensa, gridò a gran voce: "Sei grande, o Bel, e non c'è nessun inganno in te!".	18 Як тільки відчинили двері, цар глянув на стіл і скрикнув сильним голосом: «Великий ти, о Беле, і нема в тобі ніякого обману!»
19 Ma Daniele, messosi a ridere, trattenne il re, perché non entrasse e disse: "Guarda il pavimento e osserva di chi sono queste orme!".	19 Даниїл засміявся й затримав царя, щоб не входив досередини, мовивши: «Глянь на підлогу й розпізнай, чиї це сліди.»
20 Il re rispose: "Vedo impronte di uomini, di donne e di bambini!".	20 Цар сказав: «Я бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.»
21 Pieno d'ira il re fece prendere i sacerdoti, le mogli e i loro figli; essi allora gli mostrarono le porte segrete attraverso le quali entravano per consumare quello che era sopra la mensa.	21 І розгнівавшись, цар звелів схопити жерців з жінками й дітьми. Йому показано й таємні двері, через які ті входили й поїдали, що було на столі.
22 Il re quindi li fece uccidere e consegnò Bel in potere di Daniele, che lo distrusse insieme al suo santuario.	22 Тоді цар звелів їх повбивати й видати Бела Даниїлові, а цей зруйнував його та його храм.
23 C'era un grosso drago e i Babilonesi lo veneravano.	23 Був також там дракон великий, і вавилоняни його почитали.
24 Il re disse a Daniele: "Tu non puoi dire che questo non è un dio vivente! Adoralo dunque!".	24 Цар сказав до Даниїла: «А вже про цього ти не можеш сказати, що він — не живий бог. Тож поклонись йому.»
25 Ma Daniele rispose: "Io adoro il mio Signore Dio, perché egli è un Dio vivente! Tu dunque, o re, dammene il permesso e io ucciderò il drago senza spada e senza bastone!".	25 Даниїл відповів: «Господеві, Богові моєму, поклонюся, бо він — живий Бог. Ти ж, царю, дай мені дозвіл, і я уб’ю дракона без меча й без палиці.»
26 Il re disse: "Te lo concedo!".	26 Цар сказав: «Даю тобі.»
27 Allora Daniele prese pece, sego e peli e li fece cuocere insieme, poi ne preparò focacce e le gettò nella bocca del drago. Il drago, dopo averle mangiate, scoppiò. Allora disse: "Ecco ciò che voi adorate!".	27 Тоді Даниїл узяв смоли, ситі й волосу, зварив усе те разом, зробив з нього корж і кинув драконові в пащеку. Дракон того наївся і розсівся. І сказав Даниїл: «Бачите, що ви вшановуєте!»
28 Quando i Babilonesi appresero la notizia, ne furono molto indignati e insorsero contro il re protestando: "Il re si è fatto giudeo! Ha distrutto Bel, ha ucciso il drago e ha massacrato i sacerdoti!".	28 Як же почули про це вавилоняни, обурились вельми й зібрались на царя, говоривши: «Цар став юдеєм; він знищив Бела, убив дракона і вимордував жерців.»
29 Venuti poi dal re, dissero: "Consegnaci questo Daniele, altrimenti uccideremo te e la tua famiglia!".	29 Потім прийшли до царя й сказали: «Видай нам Даниїла, а як ні, то вб’ємо тебе й дім твій.»
30 Il re, visto che lo molestavano tanto, fu costretto a consegnare loro Daniele.	30 Побачив цар, що йому погрожують вельми, і був примушений видати їм Даниїла.
31 Essi lo gettarono nella fossa dei leoni, dove rimase per sei giorni.	31 Вони вкинули його в яму для левів, і він перебув там шість день.
32 Nella fossa c'erano sette leoni, ai quali ogni giorno si solevano dare due cadaveri e due pecore. Ma allora non si dettero, perché mangiassero Daniele.	32 Було ж у ямі сім левів, яким давали щодня два трупи й дві вівці, але тоді їх не дали їм, щоб вони пожерли Даниїла.
33 C'era in Giudea il profeta Abacuc. Costui aveva fatto cuocere una minestra, spezzettato il pane in un piatto e si avviava verso il podere per portarlo ai mietitori.	33 А був у Юдеї пророк Авакум; він наварив юшки, накришив у миску хліба й пустився в поле, несучи те женцям.
34 L'angelo del Signore disse ad Abacuc: "Porta questo desinare in Babilonia a Daniele, nella fossa dei leoni!".	34 Ангел Господній і сказав до Авакума: «Занеси сніданок, що при тобі, у Вавилон Даниїлові, що в ямі для левів.»
35 Abacuc osservò: "Signore, io non ho mai visto Babilonia e non conosco la fossa!".	35 Авакум сказав: «Господи, я ніколи не бачив Вавилону і ями для левів не знаю.»
36 Allora l'angelo del Signore, afferratolo per la testa e sollevandolo per i capelli del capo, lo portò a Babilonia sopra la fossa con il soffio del suo spirito.	36 Тоді ангел Господній схопив його за чуба, переніс за волосся його голови і поклав його зверху над ямою — одним подувом свого подиху.
37 Abacuc gridò forte: "Daniele, Daniele! Prendi il pranzo che Dio ti ha inviato!".	37 І закричав Авакум: «Даниїле, Даниїле! Візьми сніданок, що послав тобі Бог!»
38 Daniele esclamò: "Veramente ti sei ricordato di me, o Dio, e non hai abbandonato coloro che ti amano!".	38 А Даниїл: «Ти згадав про мене, Боже, й не покинув тих, що тебе люблять.»
39 Alzatosi, Daniele si mise a mangiare, mentre l'angelo di Dio riconduceva Abacuc al posto di prima.	39 Устав Даниїл і їв, а ангел Божий зараз же повернув Авакума назад на його місце.
40 Il settimo giorno il re andò per piangere Daniele. Arrivato alla fossa, guardò e vide Daniele seduto.	40 Сьомого дня прийшов цар плакати за Даниїлом; прийшов він до ями й заглянув до неї, — аж ось Даниїл сидить.
41 Allora, gridando a gran voce, esclamò: "Sei grande, Signore, Dio di Daniele, e fuori di te non c'è un altro!".	41 Скрикнув цар сильним голосом і промовив: «Великий ти, Господи, Боже Даниїла, і немає другого, крім тебе.»
42 Quindi lo fece tirar fuori, mentre fece gettare i colpevoli della sua rovina nella fossa, dove furono subito sbranati davanti a lui.	42 І витягнув його, а тих, що хотіли його погубити, звелів вкинути в яму, й вони вмить перед ним були пожерті.
	43 Тоді цар сказав: «Нехай усі мешканці землі тремтять перед Богом Даниїла, бо він Спаситель, він творить знаки й чудеса на землі, він урятував Даниїла з ями для левів.»