Job 4

NEW JERUSALEM	Біблія
1 Eliphaz of Teman spoke next. He said:	1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2 If we say something to you, wil you bear with us? Who in any case could refrain from speaking now?	2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
3 You have schooled many others, giving strength to feeble hands;	3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.
4 your words supported any who wavered and strengthened every failing knee.	4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.
5 And now your turn has come, and you lose patience, at the first touch on yourself you are overwhelmed!	5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
6 Does not your piety give you confidence, and your integrity of life give you hope?	6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
7 Can you recal anyone guiltless that perished? Where then have the honest been wiped out?	7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?
8 I speak from experience: those who plough iniquity and sow disaster, reap just that.	8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.
9 Under the breath of God, they perish: a blast of his anger, and they are destroyed;	9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають.
10 the lion's roars, his savage growls, like the fangs of a lion cub, are broken off.	10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.
11 The lion dies for lack of prey and the lioness's whelps are dispersed.	11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.
12 I have received a secret revelation, a whisper has come to my ears;	12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,
13 by night when dreams confuse the mind and slumber lies heavy on everyone,	13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.
14 a shiver of horror ran through me and fil ed al my bones with fright.	14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,
15 A breath slid over my face, the hairs of my body bristled.	15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.
16 Someone stood there -- I did not know his face, but the form stayed there before my eyes. Silence --then I heard a voice,	16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:
17 'Can a mortal seem upright to God, would anybody seem pure in the presence of his Maker?	17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
18 God cannot rely even on his own servants, even with his angels he finds fault.	18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,
19 What then of those who live in houses of clay, who are founded on dust?	19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
20 They are crushed as easily as a moth, between morning and evening they are ground to powder. Theyvanish for ever, with no one to bring them back.	20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.
21 Their tent-peg is snatched from them, and they die devoid of wisdom.'	21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»