Vangelo secondo Marco 4

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 E cominciò di nuovo a insegnare vicino al mare: e si raunò intorno a lui moltitudine di gente; dimodoché montato in una barca sedeva sul mare: e tutta quanta la turba stava in terra lungo la marina:	1 Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.
2 E insegnava loro molte cose per via di parabole, e diceva loro secondo la sua maniera d'insegnare:	2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;
3 Ponete mente: Ecco che il seminatore andò a seminare.	3 Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.
4 E mentre seminava, parte (del seme) cadde lungo la strada, e venner gli uccelli dell'aria, e lo mangiarono.	4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.
5 Un'altra parte cascò in luogo sassoso, dove non trovò molta terra: e subito nacque, perché non aveva terren profondo:	5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
6 Ma levatosi il sole, fu arso dal calore: e, perché non aveva barbicato, seccò.	6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
7 Un'altra parte cadde tra le spine, e cresciute le spine lo soffogarono, e non recò frutto.	7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.
8 Altra cadde in buon terreno: e dette frutto, che venne su rigoglioso, e rese dove trenta per uno, dove sessanta, e dove cento.	8 Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.
9 E diceva loro: Chi ha orecchie da intendere, intenda.	9 І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!
10 Ma quando egli fu solo, i dodici, che eran con lui, lo interrogarono sopra la parabola.	10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.
11 Ed egli diceva loro: A voi è dato d'intendere il mistero del regno di Dio; ma per quelli, che sono fuora, tutto si fa per via di parabole:	11 І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
12 Affinchè vedendo veggano, e non reggano: e udendo odano, e non intendano: perché non si convertano una volta, e sian loro rimessi i peccati.	12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось.
13 E disse loro: Non intendete questa parabola? e come intenderete tutte (le altre) parabole?	13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?
14 Il seminatore è colui, che semina la parola.	14 Сіяч сіє слово.
15 Quelli, che la semenza ricevono tango la strada, sono coloro, ne' quali viene seminata la parola: ma udita che l'hanno, vien tosto Satana, e porta via la parola seminata ne' loro cuori.	15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.
16 Slmilmente quelli, che han ricevuto il seme in luoghi sassosi, sono coloro, che, udita la parola, subito l'abbracciano con allegrezza:	16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,
17 E non hanno in se radice; ma son di corta durata: e venata poi la tribolazione, e la persecuzione a motivo della parola, restano subito scandalizzati.	17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.
18 Quelli, che ricevono il seme tra le spine, sono coloro, i qaali ascoltano la parola:	18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,
19 Ma le sollecitudini del secolo, e le ingannevoli ricchezze, e gli altri disordinati affetti sopravvenendo soffocano la parola; ed ella rimane infruttuosa.	19 але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.
20 Ma quelli, che il seme ricevono in buon terreno, sono coloro, i quali la parola ascoltano, e l'abbracciano, e portano frutto, chi il trenta, chi il sessanta e chi il cento per uno.	20 А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше.
21 E diceva loro: Forse che vien fuori la lucerna per essere messa sotto del moggio, o sotto al letto? non vien ella per esser posta sul candeliere?	21 І говорив їм: Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?
22 Imperocché non è cosa nascosta, che non abbia a manifestarsi: né che sia fatta per istare occulta, ma per uscire alla luce.	22 немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.
23 Chi ha orecchie da intendere, intenda.	23 Хто має вуха слухати, хай слухає!
24 E diceva loro: Badate a quello, che udite. Con quella misura, colla quale avrete misurato, sarà rimisurato a voi, e con giunta.	24 І казав їм: Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.
25 Imperocché a colui, che ha sarà dato; ma a chi non ha, sarà tolto anche quello, che ha.	25 Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
26 Diceva ancora: Il regno di Dio è, come se uno getta il seme sopra la terra.	26 І казав: Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:
27 E dorme, e si alza notte, e di: e il seme barbica, e cresce, mentr'ei noi sa,	27 чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.
28 Imperocché la terra da se stessa produce prima l'erba, poi la spiga, indi nella spiga il pieno frumento.	28 Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.
29 E formato che sia il frutto, tosto vi si mette la falce, perché è tempo di messe.	29 А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.
30 E diceva ancora: A qual cosa assomiglieremo noi il regno di Dio? o con qual parabola lo figureremo?	30 І мовив: До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?
31 Egli è come un granello di senapa, il quale, quando si semina in terra, è il minimo di tutti i semi, che sono al mondo.	31 Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.
32 Ma seminato che è, si innalza, e diventa maggiore di tutti i legami, e fa gran rami; dimodoché gli uccelli dell'aria all'ombra di lui possono allargare.	32 А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись.
33 E spiegava loro la parola con molte di queste parabole, secondo che potevano udire:	33 І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.
34 E non parlava a loro senza parabole; ma a solo a solo il tutto sponeva a' suoi discepoli.	34 Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
35 E lo stesso giorno, venuta la sera, disse loro: Passiamo all'altra riva.	35 Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: Перепливімо лишень на той бік!
36 E licenziato il popolo, lo menarono, come stava nella barca: e altre barche ancora erano con esso.	36 І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.
37 E si levò gran bufera, la quale gettava le onde nella barca; dimodocè la barca si empiva.	37 І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.
38 Ed egli se ne stava in poppa addormentato sopra un guanciate: e svegliano, e gli dicono: Maestro, a te cale, che noi andiamo in perdizione?	38 А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: Учителю, тобі байдуже, що гинемо?
39 Ed egli alzatosi, sgridò il vento e disse al mare: Chetati, sta' zitto. E cessò il vento, e si fé' gran bonaccia.	39 Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і залягла велика тиша.
40 Ed egli disse loro: Perché temete? non avete pur ancò fede? Ed essi furono ripieni di timor grande, e dicevano l'uno all'altro: Chi è mai costui, cui e il vento, e il mare prestano ubbidienza?	40 Тоді сказав до них: Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?
	41 І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: Хто це такий, що йому вітер і море послушні?