Giobbe 27

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Soggiunse di poi Giobbe, e ripigliando la sua parabola, disse:	1 І повів Іов далі свою мову, кажучи:
2 Viva Iddio, il quale ha abbandonata la causa mia, e l'Onnipotente, il quale ha immersa nell'afflizione l'anima mia;	2 «Клянуся Богом, що позбавив мене права, | і Всесильним, що напоїв гіркотою душу мою!
3 Fino a tanto che fiato mi resterà, o il soffio di Dio in me spirerà,	3 Покіль мій дух у мені, | і Божий подих у моїх ніздрях,
4 Le labbra mie non parleranno contro giustizia, nè menzogne inventerà la mia lingua.	4 мої уста не говоритимуть неправди, брехні язик мій не промовить.
5 Non sia mai che giusti io vi creda: finché io avrò vita, non lascerò in abbandono la mia innocenza.	5 Не бувати тому, щоб я та визнав за вами слушність! | Покіль не вмру, я досконалости моєї не зречуся.
6 Non rinunzicrò alla giustizia, ch'io presi a custodire; perocché di tutta la mia vita non sento rimprovero nel cuor mio.	6 Триматимусь моєї правди, я її не облишу. | Совість моя ні одним моїм днем мені не докоряє!
7 Sia come empio il mio nimico, e il mio avversario sia come iniquo.	7 Нехай з моїм ворогом буде як з безбожником, | а з тим, хто встає проти мене — як з беззаконником!
8 Imperocché qual resta speranza all'ipocrita, se dopo le avare sue rapine non libera Dio l'anima di lui?	8 Яку безбожний має надію, коли молиться, | коли підносить душу свою до Бога?
9 E forse che Dio ascolterà le suo grida quando piomberà sopra di lui l'afflizione?	9 Чи ж вислухає Бог його взивання, | коли прийде на нього нужда?
10 O potrà egli trovar consolazione nell'Onnipotente, e invocare Dio in qualunque tempo?	10 Чи буде відрадою йому Всесильний? | Чи буде прикликати Бога повсякчасно?
11 Insegnerò a voi coll'aiuto di Dio consiglj dell'Onnipotente, non ve li nasconderò.	11 Я пояснюю вам поведінку Божу, | я не таю Всесильного задумів.
12 Ma voi tutti ne siete informati; e perché adunque vi perdete inutilmente in vani discorsi.	12 А якщо усі ви те бачили самі, | то чого марнотою пустословите?
13 Ecco qual sarà la sorte, che avrà da Dio l'uomo empio, e il retaggio, che sarà assegnato dall'Onnipotente agli uomini violenti.	13 Ось яка злій людині від Бога доля, | й участь, що від Всесильного насильникові випадає!
14 Se molti saranno i suoi figliuoli, saranno abbandonati alla spada, e i suoi nipoti non avran pane da satollarsi.	14 Як матиме синів багато, під меч підуть; | і його потомки не будуть мати досита хліба.
15 Quelli che resteran di sua stirpe saran sepolti prima che morti, e le vedove di lui non faran duolo.	15 Тих, що зостануться по ньому, мор забере до гробу, | їхні вдови плакати по них не будуть.
16 Se egli avrà, ammassato come terra l'argento, e come fango avrà preparate delle vestimenta:	16 Хоч він і назбирає, немов пилу, срібла, | й одежі, мов болота, наскладає,
17 Egli veramente le preparerà, ma si vestirà di quelle il giusto, e l'argento sarà distribuito dall'innocente.	17 з наскладаного праведник буде вдягатись, | срібло наслідує невинний.
18 Ei si fabbricò, qual figliuola, una casa, e una capanna, come fa il guardiano di una vigna.	18 Він будував дім собі, немов гніздечко; | немов курінь, що робить собі сторож.
19 Addormentato che siasi il ricco, non porterà nulla seco; aprirà gli occhi suoi, e si troverà senza niente.	19 Багатим ляже, та востаннє; | відкриває очі: нічого більш немає!
20 Una piena di miserie lo inonderà; sarà oppresso da notturna tempesta.	20 Удень прийде страх на нього, | а вночі вхопить його буря.
21 Un vento avvampante lo investirà, quasi turbine lo porterà lungi dalla sua sede.	21 Його підійме східній вітер, і геть піде; | він вихопить його із його місця
22 E Dio si getterà sopra di lui, e non avranne pietà; ed ei tenterà di fuggire dalle sue mani.	22 На нього непощадно кидатимуть камінням, | від караючої руки він утік би радо.
23 Chi getterà lo sguardo sul luogo dov'egli stava, batterà palma a palma, e faragli delle fischiate.	23 Над ним плескатимуть у долоні; | де б він тільки був, його висвистуватимуть.»