Йова 4

Біблія	EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL
1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:	1 Da antwortete Elifas von Teman und sprach:
2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?	2 Versucht man ein Wort an dich, ist es dir lästig? Doch die Rede aufzuhalten, wer vermag es?
3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.	3 Sieh, viele hast du unterwiesen und erschlaffte Hände stark gemacht.
4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.	4 Dem Strauchelnden halfen deine Worte auf, wankenden Knien gabst du Halt.
5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!	5 Nun kommt es über dich, da gibst du auf, nun fasst es dich an, da bist du verstört.
6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?	6 Ist deine Gottesfurcht nicht deine Zuversicht, dein lauterer Lebensweg nicht deine Hoffnung?
7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?	7 Bedenk doch! Wer geht ohne Schuld zugrunde? Wo werden Redliche im Stich gelassen?
8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.	8 Wohin ich schaue: Wer Unrecht pflügt, wer Unheil sät, der erntet es auch.
9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають.	9 Durch Gottes Atem gehen sie zugrunde, sie schwinden hin im Hauch seines Zornes.
10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.	10 Des Löwen Brüllen, des Leuen Knurren, des Junglöwen Zähne werden enttäuscht.
11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.	11 Der Löwe verendet aus Mangel an Beute, die Jungen der Löwin zerstreuen sich.
12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,	12 Zu mir hat sich ein Wort gestohlen, geflüstert hat es mein Ohr erreicht.
13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.	13 Im Grübeln und bei Nachtgesichten, wenn tiefer Schlaf die Menschen überfällt,
14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,	14 kam Furcht und Zittern über mich und ließ erschaudern alle meine Glieder.
15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.	15 Ein Geist schwebt an meinem Gesicht vorüber, die Haare meines Leibes sträuben sich.
16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:	16 Er steht, ich kann sein Aussehen nicht erkennen, eine Gestalt nur vor meinen Augen, ich höre eine Stimme flüstern:
17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?	17 Ist wohl ein Mensch vor Gott gerecht, ein Mann vor seinem Schöpfer rein?
18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,	18 Selbst seinen Dienern traut er nicht, zeiht seine Engel noch des Irrtums.
19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.	19 Wie erst jene, die im Lehmhaus wohnen, die auf den Staub gegründet sind; schneller als eine Motte werden sie zerdrückt.
20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.	20 Vom Morgen bis zum Abend werden sie zerschlagen, für immer gehen sie zugrunde, unbeachtet.
21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»	21 Wird nicht das Zelt über ihnen abgebrochen, sodass sie sterben ohne Einsicht?