Римлян 7

¹ Хіба не знаєте, брати, — я тим говорю, які знають закон, — що закон панує над людиною, поки вона живе?

² Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв’язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

³ Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові.

⁴ Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

⁵ Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.

⁶ Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом.

⁷ Що ж скажемо? Що закон — гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!»

⁸ Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх — мертвий.

⁹ І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив,

¹⁰ а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть.

¹¹ Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею.

¹² Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

¹³ Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.

¹⁴ Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.

¹⁵ Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю.

¹⁶ Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий.

¹⁷ Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені.

¹⁸ Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні;

¹⁹ бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.

²⁰ Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.

²¹ Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається;

²² мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,

²³ але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.

²⁴ Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?

²⁵ Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом — законові гріха.