Lettera agli Efesini - מכתב לאפסים 22

MODERN HEBREW BIBLE	Біблія
1 ויקרב חג המצות הנקרא פסח	1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
2 והכהנים הגדולים והסופרים מבקשים איך יהרגהו כי יראו מפני העם	2 І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
3 והשטן נכנס ביהודה המכנה איש קריות והוא במספר שנים העשר	3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
4 וילך וידבר עם ראשי הכהנים ושרי החיל איך ימסרנו אל ידם	4 і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
5 וישמחו ויאתו לתת לו כסף	5 Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
6 ויבטח אתם ויבקש תואנה למסרו אליהם שלא לעיני ההמון	6 І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
7 ויבא יום המצות אשר זבוח יזבח בו הפסח	7 Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
8 וישלח את פטרוס ואת יוחנן לאמר לכו והכינו לנו את הפסח ונאכלה	8 Ісус послав Петра та Йоана «Ідіть», — сказав, — «та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.»
9 ויאמרו אליו באי זה מקום תחפץ כי נכין אותו	9 Вони його спитали «Де хочеш, щоб ми приготували»
10 ויאמר אליהם הנה אתם באים העירה ופגע אתכם איש נשא צפחת מים לכו אחריו אל הבית אשר יבוא שמה	10 Він відповів їм «Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
11 ואמרתם אל בעל הבית כה אמר לך הרב איה המלון אשר אכלה שם את הפסח עם תלמידי	11 і скажіть господареві дому Учитель тобі каже Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху
12 והוא יראה אתכם עליה גדולה מצעה שם תכינו	12 І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.»
13 וילכו וימצאו כאשר דבר אליהם ויכינו את הפסח	13 Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
14 ויהי כאשר הגיעה השעה ויסב הוא ושנים עשר השליחים אתו	14 І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
15 ויאמר אליהם נכסף נכספתי לאכל אתכם את הפסח הזה לפני ענותי	15 І він до них промовив «Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
16 כי אמר אני לכם אינני אכל אותו עוד עד כי ימלא במלכות האלהים	16 бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»
17 ויקח את הכוס ויברך ויאמר קחו אתה וחלקו ביניכם	17 І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив «Візьміть її і поділіться між собою,
18 כי אמר אני לכם שתה לא אשתה מעתה מתנובת הגפן עד כי תבוא מלכות האלהים	18 бо, кажу вам Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.»
19 ויקח את הלחם ויברך ויבצע ויתן להם לאמר זה גופי הנתן בעדכם זאת עשו לזכרוני	19 І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»
20 וכן גם את הכוס אחר הסעודה לאמר זו הכוס היא הברית החדשה בדמי הנשפך בעדכם	20 Так само чашу по вечері, кажучи «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
21 אך הנה יד המסר אותי אתי על השלחן	21 Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
22 כי הן בן האדם הלך לו כפי אשר נחרץ עליו אבל אוי לאיש ההוא אשר על ידו ימסר	22 Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.»
23 והם החלו לחקר איש את רעהו מי הוא זה מהם אשר יעשה זאת	23 І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
24 וגם מריבה היתה ביניהם מי יחשב להיות הגדול בהם	24 Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 ויאמר אליהם מלכי הגוים רדים בהם ושליטיהם יקראו עשי חסד	25 Ісус сказав їм «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
26 ואתם לא כן כי הגדול בכם יהיה כצעיר והמשל יהיה כמשרת	26 Не так хай буде з вами! А навпаки більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
27 כי מי הוא הגדול אם המסב או המשרת הלא המסב ואני הנני בתוככם כמו המשרת	27 Хто бо більший Той, що за столом, чи той, що служить Хіба не той, що за столом Та, проте, я між вами як той, що служить.
28 ואתם הם העמדים עמדי עד עתה בנסיונתי	28 Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
29 לכן אני מנחיל אתכם כאשר הנחילני אבי את המלכות	29 і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
30 למען תאכלו ותשתו על שלחני במלכותי וישבתם על כסאות לשפט את שנים עשר שבטי ישראל	30 щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
31 ויאמר האדון שמעון שמעון הנה תבע אתכם השטן לזרותכם כחטים	31 О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32 ואני התפללתי בעדך אשר לא תכלה אמונתך ואתה כאשר תשוב חזק את אחיך	32 та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.»
33 והוא אמר אליו אדני הנני נכון ללכת אתך גם לבית האסורים גם למות	33 «Господи», — сказав Петро до нього, — «з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.»
34 ויאמר אני אמר לך פטרוס לא יקרא תרנגל היום עד כי שלש פעמים כחשת בי לאמר לא ידעתיו	34 А Ісус мовив «Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.»
35 ויאמר אליהם כאשר שלחתי אתכם בלי כיס ותרמיל ונעלים החסרתם דבר ויאמרו לא חסרנו כל דבר	35 Далі сказав їм «Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало»
36 ויאמר אליהם אכן עתה אשר לו כיס ישאהו וכן גם את התרמיל ואשר אין לו הוא ימכר את בגדו ויקנה חרב	36 «Нічого», — відповіли. Він же до них промовив «А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
37 כי אמר אני לכם אשר צריך עוד להתמלא בי הכתוב הזה ואת פשעים נמנה כי כל הכתוב עלי בא עד קצו	37 Кажу вам Має сповнитись на мені, що написане Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.»
38 ויאמרו אדנינו הנה פה שתי חרבות ויאמר אליהם די	38 Вони казали «Господи! Ось два мечі тут.» А він відповів їм «Досить!»
39 ויצא וילך כיום ביום על הר הזיתים וילכו אחריו גם תלמידיו	39 Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
40 ויבא אל המקום ויאמר אליהם התפללו לבלתי בוא לידי נסיון	40 Якже прибув на місце, він сказав їм «Моліться, щоб не ввійти в спокусу.»
41 והוא נפרד מהם הרחק כקלע אבן ויכרע על ברכיו ויתפלל לאמר	41 І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися
42 אבי אם רצונך להעביר מעלי את הכוס הזאת אך אל יהי כרצוני כי אם כרצונך	42 «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!»
43 וירא אליו מלאך מן השמים ויחזקהו	43 Тоді з’явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
44 ויבאו עליו חבלי מות ויוסף להתפלל בחזקה ותהי זעתו כנטפי דם ירדים לארץ	44 Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
45 ויקם מהתפלל ויבא אל התלמידים וימצאם ישנים מיגון	45 Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
46 ]74-64[ ויאמר אליהם למה תישנו קומו והתפללו אשר לא תבאו לידי נסיונ, עודנו מדבר והנה המון ואחד משנים העשר הנקרא יהודה הלך לפניהם ויקרב אל ישוע לנשק לו	46 І сказав їм «Чого спите Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!»
47 ]74-64[	47 Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
48 ויאמר ישוע אליו יהודה הבנשיקה אתה מוסר את בן האדם	48 А Ісус сказав до нього «Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина»
49 והאנשים אשר אתו ראים את אשר יהיה ויאמרו אליו אדנינו הנכה בחרב	49 Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом «Господи, чи не вдарити нам мечем»
50 ויך אחד מהם את עבד הכהן הגדול ויקצץ את אזנו הימנית	50 І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51 ויען ישוע ויאמר רב עתה הרפו ויגע באזנו וירפאהו	51 Ісус озвався «Лишіть но!» І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
52 ויאמר ישוע אל ראשי הכהנים ושרי המקדש והזקנים אשר באו עליו לאמר כמו על פריץ יצאתם עלי בחרבות ובמקלות	52 Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього «Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
53 ואהי אצלכם יום יום בהיכל ולא שלחתם בי יד ואולם זאת היא שעתכם ושלטן החשך	53 Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.»
54 ויתפשו אותו ויוליכהו ויביאהו בית הכהן הגדול ופטרוס הלך אחריו מרחוק	54 Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
55 ויהי כי בערו אש בתוך החצר וישבו יחדו וישב גם פטרוס בתוכם	55 І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
56 ותראהו השפחה יושב נגד האור ותבט בו ותאמר גם זה היה עמו	56 Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже «І цей з ним був!»
57 ויכחש בו ויאמר אשה לא ידעתיו	57 А він відрікся, кажучи «Не знаю його, жінко!»
58 ואחרי מעט ראהו אדם אחר ויאמר גם אתה מהם ויאמר פטרוס לא אדם כי אינני	58 Та трохи згодом другий, побачивши його «І ти з них», — каже. Але Петро відповів «Ні, чоловіче!»
59 ואחרי עבר כשעה אחת קים איש אחר לאמר אמנם גם זה היה עמו כי אף הוא גלילי	59 А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати «Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!»
60 ויאמר פטרוס בן אדם לא ידעתי מה אתה אמר והוא עודנו מדבר והתרנגול קרא	60 Петро озвавсь «Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.» І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
61 ויפן האדון ויבט אל פטרוס ויזכר פטרוס את דבר האדון אשר דבר אליו כי בטרם יקרא התרנגל תכחש בי שלש פעמים	61 І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.»
62 ויצא פטרוס החוצה וימרר בבכי	62 І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
63 והאנשים אשר אחזו את ישוע התעללו בו ויכהו	63 Тим часом люди, що держали його, б’ючи його, над ним знущалися
64 ויחפו את ראשו ויכהו על פניו וישאלהו לאמר הנבא מי הוא ההלם אותך	64 і, накривши, питали його «Пророкуй, хто той, що вдарив тебе»
65 ועוד גדופים אחרים הרבו עליו	65 І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
66 ובהית הבקר נקהלו זקני העם והכהנים הגדולים והסופרים ויעלהו לפני הסנהדרין שלהם ויאמרו האתה הוא המשיח אמר לנו	66 Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
67 ויאמר אליהם כי אגיד לכם לא תאמינו	67 і казали «Коли ти — Христос, скажи нам.» Він відповів їм «Коли скажу вам, ви не повірите;
68 וגם אם אשאל לא תשיבו דבר ולא תשלחוני	68 а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
69 אבל מעתה יהיה בן האדם ישב לימין גבורת האלהים	69 Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.»
70 ויאמרו כלם הכי אתה הוא בן האלהים ויאמר אליהם אתם אמרתם כי אני הוא	70 А всі сказали «То, значить, ти Син Божий» Він сказав до них «Самі ж кажете, що я.»
71 ויאמרו מה לנו עוד לבקש עדות הלא באזנינו שמענוה מפיו	71 «Навіщо нам ще свідки», — сказали ті, — «самі ми чули з уст його.»