| 1 וַיְהִי בַּיָּמִים הָהֵם בְּהִקָּבֵץ עַם רָב וְאֵין לָהֶם מַה־יֹּאכֵלוּ וַיִּקְרָא יֵשׁוּעַ אֶל־תַּלְמִידָיו וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם | 1 За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: |
| 2 נִכְמְרוּ רַחֲמַי עַל־הָעָם כִּי־זֶה שְׁלשֶׁת יָמִים עָמְדוּ עִמָּדִי וְאֵין לָהֶם לֶחֶם לֶאֱכֹל | 2 Шкода мені люду, — ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. |
| 3 וְהָיָה בְּשַׁלְּחִי אוֹתָם רְעֵבִים לְבָתֵּיהֶם יִתְעַלְּפוּ בַּדָּרֶךְ כִּי־יֵשׁ מֵהֶם אֲשֶׁר בָּאוּ מִמֶּרְחָק | 3 Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека. |
| 4 וַיַּעֲנוּ אֹתוֹ תַּלְמִידָיו מֵאַיִן יוּכַל אִישׁ לְהַשְׂבִּיעַ אֶת־אֵלֶּה פֹּה בַמִּדְבָּר לָחֶם | 4 Тож відказали йому учні його: З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі? |
| 5 וַיִּשְׁאַל אוֹתָם כַּמָּה כִכְּרוֹת־לֶחֶם יֵשׁ לָכֶם וַיֹּאמְרוּ שֶׁבַע | 5 Він же спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, — відказали ті. |
| 6 וַיְצַו אֶת־הָעָם לָשֶׁבֶת לָאָרֶץ וַיִּקַח אֶת־שֶׁבַע כִּכְּרוֹת הַלֶּחֶם וַיְבָרֶךְ וַיִּפְרֹס וַיִּתֵּן אוֹתָם לְתַלְמִידָיו לָשֹוּם לִפְנֵיהֶם וַיָּשִׂימוּ לִפְנֵי הָעָם | 6 Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. |
| 7 וַיְהִי לָהֶם מְעַט דָּגִים קְטַנִּים וַיְבָרֶךְ וַיֹּאמֶר לָשֹוּם לִפְנֵיהֶם גַּם־אֶת־אֵלֶּה | 7 Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати. |
| 8 וַיֹּאכְלוּ וַיִּשְׂבָּעוּ וַיִּשְׂאוּ מִן־הַפְּתוֹתִים הַנּוֹתָרִים שִׁבְעַת דּוּדִים | 8 І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; |
| 9 וְהָאֹכְלִים הָיוּ כְּאַרְבַּעַת אַלְפֵי אִישׁ וַיְשַׁלְּחֵם | 9 було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. |
| 10 אָז יָרַד בָּאֳנִיָּה עִם־תַּלְמִידָיו וַיָּבֹא אֶל־גְּלִילוֹת דַּלְמָנוּתָא | 10 А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край. |
| 11 וַיֵּצְאוּ הַפְּרוּשִׁים וַיָּחֵלּוּ לְהִתְוַכַּח אִתּוֹ וַיִּשְׁאֲלוּ מֵעִמּוֹ אוֹת מִן־הַשָּׁמַיִם וְהֵם מְנַסִּים אֹתוֹ | 11 Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку — вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу. |
| 12 וַיֵּאָנַח בְּרוּחוֹ וַיֹּאמַר מָה־הַדּוֹר הַזֶּה מְבַקֶּשׁ־לוֹ אוֹת אָמֵן אֹמֵר אֲנִי לָכֶם אִם־יִנָּתֵן אוֹת לַדּוֹר הַזֶּה | 12 Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку! |
| 13 וַיַּעֲזֹב אוֹתָם וַיֵּרֶד בָּאֳנִיָּה וַיָּשָׁב וַיַּעֲבֹר אֶל־עֵבֶר הַיָּם | 13 І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік. |
| 14 וַיִּשְׁכְּחוּ לָקַחַת אִתָּם לָחֶם וְלֹא־הָיָה לָהֶם בָּאֳנִיָּה בִּלְתִּי אִם־כִּכַּר־לֶחֶם אֶחָת | 14 Учні ж забули взяти хліба — мали з собою лиш один хліб у човні. |
| 15 וַיַּזְהֵר אוֹתָם לֵאמֹר רְאוּ הִשָּׁמְרוּ לָכֶם מִשְּׂאֹר הַפְּרוּשִׁים וּמִשְּׂאֹר הוֹרְדוֹס | 15 І наказував їм, кажучи: Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової! |
| 16 וַיַּחְשְׁבוּ וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ עַל כִּי־לֶחֶם אֵין אִתָּנוּ | 16 І стали перемовлятись про те, що не мають хліба. |
| 17 וַיֵּדַע יֵשׁוּעַ וַיֹּאמֶר לָהֶם מַה־תַּחְשְׁבוּ עַל כִּי־לֶחֶם אֵין לָכֶם הַעוֹד לֹא תַשְׂכִּילוּ וְלֹא תָבִינוּ וְלִבְּכֶם עוֹדֶנּוּ מְטֻמְטָם | 17 Ісус, довідавшись про те, каже до них: Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? |
| 18 עֵינַיִם לָכֶם וְלֹא תִרְאוּ וְאָזְנַיִם לָכֶם וְלֹא תִשְׁמְעוּ וְלֹא תִזְכֹּרוּ | 18 Маючи очі — не бачите? Маючи вуха — не чуєте? Не пам’ятаєте, |
| 19 כַּאֲשֶׁר פָּרַסְתִּי אֶת־חֲמֵשֶׁת כִּכְּרוֹת הַלֶּחֶם לַחֲמֵשֶׁת אַלְפֵי אִישׁ כַּמָּה סַלִּים מְלֵאֵי פְתוֹתִים נְשָׂאתֶם וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו שְׁנֵים עָשָׂר | 19 як я ламав п’ять хлібів на п’ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? — Дванадцять — кажуть йому. |
| 20 וּבַשֶּׁבַע לְאַרְבַּעַת אַלְפֵי אִישׁ כַּמָּה דוּדִים מְלֵאֵי פְתוֹתִים נְשָׂאתֶם וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו שִׁבְעָה | 20 А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? — Сім, — кажуть. |
| 21 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם אֵיךְ לֹא תָבִינוּ | 21 І він сказав їм: То й ще не розумієте? |
| 22 וַיָּבֹא אֶל־בֵּית צָיְדָה וַיָּבִיאוּ אֵלָיו אִישׁ עִוֵּר וַיִּתְחַנְנוּ לוֹ לָגַעַת בּוֹ | 22 Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся. |
| 23 וַיֹּאחֶז בְּיַד הָעִוֵּר וַיּוֹלִיכֵהוּ אֶל־מִחוּץ לַכְּפָר וַיָּרָק בְּעֵינָיו וַיָּשֶׂם אֶת־יָדָיו עָלָיו וַיִּשְׁאָלֵהוּ לֵאמֹר הֲרֹאֶה אַתָּה דָּבָר | 23 Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: Чи бачиш щонебудь? |
| 24 וַיַּבֵּט וַיֹּאמֶר אֶרְאֶה אֶת־בְּנֵי הָאָדָם כִּי מִתְהַלְּכִים כְּאִילָנוֹת אֲנִי רֹאֶה | 24 Глянув той і каже: Бачу людей, — наче б дерева ходячі! |
| 25 וַיּוֹסֶף לָשֹוּם אֶת־יָדָיו עַל־עֵינָיו וַתִּפָּקַחְנָה עֵינָיו וַיֵּרָפֵא וַיַּרְא הַכֹּל הֵיטֵב עַד־לְמֵרָחוֹק | 25 Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. |
| 26 וַיְשַׁלְּחֵהוּ אֶל־בֵּיתוֹ לֵאמֹר אַל־תָּבֹא בְּתוֹךְ הַכְּפָר וְאַל־תְּדַבֵּר לְאִישׁ בַּכְּפָר | 26 І послав його додому, кажучи: Навіть у село не входь. |
| 27 וַיֵּצֵא יֵשׁוּעַ וְתַלְמִידָיו לָלֶכֶת אֶל־כְּפָרֵי קִיסְרִין שֶׁל־פִילִפּוֹס וַיְהִי בַדֶּרֶךְ וַיִּשְׁאַל אֶת־תַּלְמִידָיו וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם מָה־אֹמְרִים עָלַי הָאֲנָשִׁים מִי־אָנִי | 27 І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: За кого мене люди мають? |
| 28 וַיַּעֲנוּ וַיֹּאמְרוּ יוֹחָנָן הַמַּטְבִּיל וְיֵשׁ אֹמְרִים אֵלִיָּהוּ וַאֲחֵרִים אֹמְרִים אֶחָד מִן־הַנְּבִיאִים | 28 Ті йому й відказали: Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків. |
| 29 וַיִּשְׁאַל אֹתָם לֵאמֹר וְאַתֶּם מַה־תֹּאמְרוּ עָלַי מִי־אָנִי וַיַּעַן פֶּטְרוֹס וַיֹּאמֶר אֵלָיו אַתָּה הוּא הַמָּשִׁיחַ | 29 А ви, — спитав їх, — що кажете про мене: хто я? Озвавсь Петро та й каже до нього: Ти — Христос. |
| 30 וַיְצַו אֹתָם בִּגְעָרָה לְבִלְתִּי דַבֵּר־עָלָיו לְאִישׁ | 30 Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього. |
| 31 וַיָּחֶל לְלַמְּדָם כִּי צָרִיךְ בֶּן־הָאָדָם לֵעָנוֹת הַרְבֵּה וְיִמָּאֵס עַל־יְדֵי הַזְּקֵנִים וְהַכֹּהֲנִים הַגְּדוֹלִים וְהַסּוֹפְרִים וְיוּמַת וּמִקְצֵה שְׁלשֶׁת יָמִים קוֹם יָקוּם | 31 І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне. |
| 32 וְהוּא בְגָלוּי דִּבֶּר אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה וַיִּקָּחֵהוּ פֶטְרוֹס וַיָּחֶל לִגְעָר־בּוֹ | 32 А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти. |
| 33 וַיִּפֶן אַחֲרָיו וַיַּבֵּט אֶל־תַּלְמִידָיו וַיִּגְעַר בְּפֶטְרוֹס לֵאמֹר סוּר מֵעַל פָּנַי הַשָּׂטָן כִּי אֵין לִבְּךָ לְדִבְרֵי הָאֱלֹהִים כִּי אִם־לְדִבְרֵי הָאָדָם | 33 Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське. |
| 34 וַיִּקְרָא אֶל־הָעָם וְאֶל־תַּלְמִידָיו וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם הֶחָפֵץ לָלֶכֶת אַחֲרַי יְכַחֵשׁ בְּנַפְשׁוֹ וְיִשָּׂא אֶת־צְלָבוֹ וְיֵלֵךְ אַחֲרָי | 34 І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. |
| 35 כִּי כָּל־אֲשֶׁר יַחְפֹּץ לְהוֹשִׁיעַ אֶת־נַפְשׁוֹ תֹּאבַד נַפְשׁוֹ מִמֶּנּוּ וְכֹל אֲשֶׁר תֹּאבַד לוֹ נַפְשׁוֹ לְמַעֲנִי וּלְמַעַן הַבְּשׂוֹרָה הוּא יוֹשִׁיעֶנָּה | 35 Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. |
| 36 כִּי מַה־יּוֹעִיל לְאָדָם כִּי־יִקְנֶה אֶת־כָּל־הָעוֹלָם וְנִשְׁחֲתָה נַפְשׁוֹ | 36 Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? |
| 37 אוֹ מַה־יִּתֵּן אִישׁ פִּדְיוֹן נַפְשׁוֹ | 37 Що бо людина може дати взамін за власну душу? |
| 38 כִּי כָל־אִישׁ אֲשֶׁר־הָיִיתִי אֲנִי וּדְבָרַי לוֹ לְחֶרְפָּה בַּדּוֹר הַנֹּאֵף וְהַחוֹטֵא הַזֶּה אַף־הוּא יִהְיֶה לְחֶרְפָּה לְבֶן־הָאָדָם בְּבוֹאוֹ בִּכְבוֹד אָבִיו עִם־הַמַּלְאָכִים הַקְּדוֹשִׁים | 38 Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами. |
