| 1 וַיַּעַן אֱלִיפַז הַֽתֵּימָנִי וַיֹּאמַֽר׃ | 1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив: |
| 2 הֲנִסָּה דָבָר אֵלֶיךָ תִּלְאֶהוַעְצֹר בְּמִלִּין מִי יוּכָֽל׃ | 2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе? |
| 3 הִנֵּה יִסַּרְתָּ רַבִּיםוְיָדַיִם רָפוֹת תְּחַזֵּֽק׃ | 3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки. |
| 4 כּוֹשֵׁל יְקִימוּן מִלֶּיךָוּבִרְכַּיִם כֹּרְעוֹת תְּאַמֵּֽץ׃ | 4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили. |
| 5 כִּי עַתָּה ׀ תָּבוֹא אֵלֶיךָ וַתֵּלֶאתִּגַּע עָדֶיךָ וַתִּבָּהֵֽל׃ | 5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь! |
| 6 הֲלֹא יִרְאָתְךָ כִּסְלָתֶךָתִּקְוָתְךָ וְתֹם דְּרָכֶֽיךָ׃ | 6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність? |
| 7 זְכׇר־נָא מִי הוּא נָקִי אָבָדוְאֵיפֹה יְשָׁרִים נִכְחָֽדוּ׃ | 7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені? |
| 8 כַּאֲשֶׁר רָאִיתִי חֹרְשֵׁי אָוֶןוְזֹרְעֵי עָמָל יִקְצְרֻֽהוּ׃ | 8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх. |
| 9 מִנִּשְׁמַת אֱלוֹהַּ יֹאבֵדוּוּמֵרוּחַ אַפּוֹ יִכְלֽוּ׃ | 9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають. |
| 10 שַׁאֲגַת אַרְיֵה וְקוֹל שָׁחַלוְשִׁנֵּי כְפִירִים נִתָּֽעוּ׃ | 10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться. |
| 11 לַיִשׁ אֹבֵד מִבְּלִי־טָרֶףוּבְנֵי לָבִיא יִתְפָּרָֽדוּ׃ | 11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч. |
| 12 וְאֵלַי דָּבָר יְגֻנָּבוַתִּקַּח אׇזְנִי שֵׁמֶץ מֶֽנְהֽוּ׃ | 12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього, |
| 13 בִּשְׂעִפִּים מֵחֶזְיֹנוֹת לָיְלָהבִּנְפֹל תַּרְדֵּמָה עַל־אֲנָשִֽׁים׃ | 13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий. |
| 14 פַּחַד קְרָאַנִי וּרְעָדָהוְרֹב עַצְמוֹתַי הִפְחִֽיד׃ | 14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися, |
| 15 וְרוּחַ עַל־פָּנַי יַחֲלֹףתְּסַמֵּר שַׂעֲרַת בְּשָׂרִֽי׃ | 15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба. |
| 16 יַעֲמֹד ׀ וְֽלֹא־אַכִּיר מַרְאֵהוּתְּמוּנָה לְנֶגֶד עֵינָידְּמָמָה וָקוֹל אֶשְׁמָֽע׃ | 16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос: |
| 17 הַאֱנוֹשׁ מֵאֱלוֹהַּ יִצְדָּקאִם מֵעֹשֵׂהוּ יִטְהַר־גָּֽבֶר׃ | 17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим? |
| 18 הֵן בַּעֲבָדָיו לֹא יַאֲמִיןוּבְמַלְאָכָיו יָשִׂים תׇּהֳלָֽה׃ | 18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки, |
| 19 אַף ׀ שֹׁכְנֵי בָֽתֵּי־חֹמֶראֲשֶׁר־בֶּעָפָר יְסוֹדָםיְדַכְּאוּם לִפְנֵי־עָֽשׁ׃ | 19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять. |
| 20 מִבֹּקֶר לָעֶרֶב יֻכַּתּוּמִבְּלִי מֵשִׂים לָנֶצַח יֹאבֵֽדוּ׃ | 20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки. |
| 21 הֲלֹא־נִסַּע יִתְרָם בָּםיָמוּתוּ וְלֹא בְחׇכְמָֽה׃ | 21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.» |
