Giobbe איוב Iyov 35

Miqra 'al pi ha-Mesorah	Біблія
¹ וַיַּעַן אֱלִיהוּ וַיֹּאמַֽר׃	¹ Елігу почав говорити далі й мовив:
² הֲזֹאת חָשַׁבְתָּ לְמִשְׁפָּטאָמַרְתָּ צִדְקִי מֵאֵֽל׃	² «Невже оце тобі здається справедливим, \| а ще й казав ти: , ,Я праведний перед Богом.
³ כִּֽי־תֹאמַר מַה־יִּסְכׇּן־לָךְמָה־אֹעִיל מֵחַטָּאתִֽי׃	³ Коли ж казатимеш: «Що тобі до того, \| і що я чиню тобі, коли грішу? —
⁴ אֲנִי אֲשִֽׁיבְךָ מִלִּיןוְֽאֶת־רֵעֶיךָ עִמָּֽךְ׃	⁴ то я дам відповідь тобі \| і друзям твоїм з тобою.
⁵ הַבֵּט שָׁמַיִם וּרְאֵהוְשׁוּר שְׁחָקִים גָּבְהוּ מִמֶּֽךָּ׃	⁵ Глянь лиш на небо й подивися! \| Зирни на хмари, вони вищі від тебе!
⁶ אִם־חָטָאתָ מַה־תִּפְעׇל־בּוֹוְרַבּוּ פְשָׁעֶיךָ מַה־תַּֽעֲשֶׂה־לּֽוֹ׃	⁶ Коли грішиш, то що йому заподієш? \| Коли провин твоїх багато, що йому скоїш?
⁷ אִם־צָדַקְתָּ מַה־תִּתֶּן־לוֹאוֹ מַה־מִּיָּדְךָ יִקָּֽח׃	⁷ Коли ти праведний, то що даєш йому? \| Або що він бере з руки у тебе?
⁸ לְאִישׁ־כָּמוֹךָ רִשְׁעֶךָוּלְבֶן־אָדָם צִדְקָתֶֽךָ׃	⁸ Твоя бо злоба шкідлива лиш людині, як ти, \| а й справедливість твоя для людського лиш сина корисна.
⁹ מֵרֹב עֲשׁוּקִים יַזְעִיקוּיְשַׁוְּעוּ מִזְּרוֹעַ רַבִּֽים׃	⁹ Від превеликого утиску кричать люди \| і лементують від насильства можних.
¹⁰ וְֽלֹא־אָמַר אַיֵּה אֱלוֹהַּ עֹשָׂינֹתֵן זְמִרוֹת בַּלָּֽיְלָה׃	¹⁰ Але ніхто не каже: „Де Бог, наш Сотворитель, \| що вночі дає пісні?
¹¹ מַלְּפֵנוּ מִבַּהֲמוֹת אָרֶץוּמֵעוֹף הַשָּׁמַיִם יְחַכְּמֵֽנוּ׃	¹¹ Він більш нас, ніж звірів земних, навчає, \| і більш, ніж птаство піднебесне, нас врозумлює.
¹² שָׁם יִצְעֲקוּ וְלֹא יַעֲנֶהמִפְּנֵי גְּאוֹן רָעִֽים׃	¹² Хоч і кричать там, він не відповідає \| з-за гордині злочинців.
¹³ אַךְ־שָׁוְא לֹא־יִשְׁמַע ׀ אֵלוְשַׁדַּי לֹא יְשׁוּרֶֽנָּה׃	¹³ До справжньої бо марноти Бог не прислухається, \| Всесильний на те не зважає.
¹⁴ אַף כִּֽי־תֹאמַר לֹא תְשׁוּרֶנּוּדִּין לְפָנָיו וּתְחוֹלֵֽל לֽוֹ׃	¹⁴ Тим менше, коли ото ти кажеш, \| що ти його не сприймаєш! \| Суд готовий перед його обличчям, \| він жде й на тебе!
¹⁵ וְעַתָּה כִּי־אַיִן פָּקַד אַפּוֹוְלֹֽא־יָדַע בַּפַּשׁ מְאֹֽד׃	¹⁵ От і тепер, коли гнів його не став карою, \| і йому, мовляв, байдуже до зухвальства, —
¹⁶ וְאִיּוֹב הֶבֶל יִפְצֶה־פִּיהוּבִּבְלִי־דַעַת מִלִּין יַכְבִּֽר׃	¹⁶ то всетаки Іов даремно уста розтуляє \| і в невіданні слова множить.“