Matthew 27

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And when morning was come, all the chief priests and ancients of the people took counsel against Jesus, that they might put him to death.	1 Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
2 And they brought him bound, and delivered him to Pontius Pilate the governor.	2 І зв’язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
3 Then Judas, who betrayed him, seeing that he was condemned, repenting himself, brought back the thirty pieces of silver to the chief priests and ancients,	3 Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
4 Saying: I have sinned in betraying innocent blood. But they said: What is that to us? look thou to it.	4 «Згрішив я», — сказав, — «видавши кров невинну.» Ті ж відповіли: «Що нам до того? Ти побачиш!»
5 And casting down the pieces of silver in the temple, he departed: and went and hanged himself with an halter.	5 Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
6 But the chief priests having taken the pieces of silver, said: It is not lawful to put them into the corbona, because it is the price of blood.	6 Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: «Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.»
7 And after they had consulted together, they bought with them the potter's field, to be a burying place for strangers.	7 Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
8 For this cause the field was called Haceldama, that is, The field of blood, even to this day.	8 Тому це поле й досі зветься Полем Крови.
9 Then was fulfilled that which was spoken by Jeremias the prophet, saying: And they took the thirty pieces of silver, the price of him that was prized, whom they prized of the children of Israel.	9 Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
10 And they gave them unto the potter's field, as the Lord appointed to me.	10 і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.»
11 And Jesus stood before the governor, and the governor asked him, saying: Art thou the king of the Jews? Jesus saith to him: Thou sayest it.	11 Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: «Ти цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти кажеш.»
12 And when he was accused by the chief priests and ancients, he answered nothing.	12 Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
13 Then Pilate saith to him: Dost not thou hear how great testimonies they allege against thee?	13 Тоді Пилат каже до нього: «Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?»
14 And he answered him to never a word; so that the governor wondered exceedingly.	14 А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
15 Now upon the solemn day the governor was accustomed to release to the people one prisoner, whom they would.	15 На свято звик був правитель відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли.
16 And he had then a notorious prisoner, that was called Barabbas.	16 Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва.
17 They therefore being gathered together, Pilate said: Whom will you that I release to you, Barabbas, or Jesus that is called Christ?	17 А коли вони зібралися, Пилат каже до них: «Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?»
18 For he knew that for envy they had delivered him.	18 Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
19 And as he was sitting in the place of judgment, his wife sent to him, saying: Have thou nothing to do with that just man; for I have suffered many things this day in a dream because of him.	19 І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: «Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.»
20 But the chief priests and ancients persuaded the people, that they should ask Barabbas, and make Jesus away.	20 Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.
21 And the governor answering, said to them: Whether will you of the two to be released unto you? But they said, Barabbas.	21 Заговорив правитель і сказав їм: «Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?» Ті відповіли: «Варавву.»
22 Pilate saith to them: What shall I do then with Jesus that is called Christ? They say all: Let him be crucified.	22 Каже до них Пилат: «А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?» Усі відповіли: «Нехай буде розіп’ятий!»
23 The governor said to them: Why, what evil hath he done? But they cried out the more, saying: Let him be crucified.	23 Спитав він: «Що злого вчинив він?» Вони ж ще більше заходилися кричати: «Нехай буде розіп’ятий!»
24 And Pilate seeing that he prevailed nothing, but that rather a tumult was made; taking water washed his hands before the people, saying: I am innocent of the blood of this just man; look you to it.	24 Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: «Я невинний крови праведника цього; ви побачите.»
25 And the whole people answering, said: His blood be upon us and our children.	25 Увесь же народ відповів, кажучи: «Кров його на нас і на наших дітях!»
26 Then he released to them Barabbas, and having scourged Jesus, delivered him unto them to be crucified.	26 Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття.
27 Then the soldiers of the governor taking Jesus into the hall, gathered together unto him the whole band;	27 Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
28 And stripping him, they put a scarlet cloak about him.	28 і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
29 And platting a crown of thorns, they put it upon his head, and a reed in his right hand. And bowing the knee before him, they mocked him, saying: Hail, king of the Jews.	29 і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський!»
30 And spitting upon him, they took the reed, and struck his head.	30 І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
31 And after they had mocked him, they took off the cloak from him, and put on him his own garments, and led him away to crucify him.	31 А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття.
32 And going out, they found a man of Cyrene, named Simon: him they forced to take up his cross.	32 Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його.
33 And they came to the place that is called Golgotha, which is the place of Calvary.	33 Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати «Череп-місце»,
34 And they gave him wine to drink mingled with gall. And when he had tasted, he would not drink.	34 дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
35 And after they had crucified him, they divided his garments, casting lots; that it might be fulfilled which was spoken by the prophet, saying: They divided my garments among them; and upon my vesture they cast lots.	35 Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
36 And they sat and watched him.	36 А потім сіли, щоб його стерегти там.
37 And they put over his head his cause written: THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.	37 Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: «Це Ісус — Цар Юдейський.»
38 Then were crucified with him two thieves: one on the right hand, and one on the left.	38 Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39 And they that passed by, blasphemed him, wagging their heads,	39 Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
40 And saying: Vah, thou that destroyest the temple of God, and in three days dost rebuild it: save thy own self: if thou be the Son of God, come down from the cross.	40 кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!»
41 In like manner also the chief priests, with the scribes and ancients, mocking, said:	41 Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
42 He saved others; himself he cannot save. If he be the king of Israel, let him now come down from the cross, and we will believe him.	42 «Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
43 He trusted in God; let him now deliver him if he will have him; for he said: I am the Son of God.	43 Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.»
44 And the selfsame thing the thieves also, that were crucified with him, reproached him with.	44 Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його.
45 Now from the sixth hour there was darkness over the whole earth, until the ninth hour.	45 Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години.
46 And about the ninth hour Jesus cried with a loud voice, saying: Eli, Eli, lamma sabacthani? that is, My God, my God, why hast thou forsaken me?	46 А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: «Елі Елі, лема савах-тані», — тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?»
47 And some that stood there and heard, said: This man calleth Elias.	47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він Іллю кличе».
48 And immediately one of them running took a sponge, and filled it with vinegar; and put it on a reed, and gave him to drink.	48 І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
49 And the others said: Let be, let us see whether Elias will come to deliver him.	49 Інші ж казали: «Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.»
50 And Jesus again crying with a loud voice, yielded up the ghost.	50 А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
51 And behold the veil of the temple was rent in two from the top even to the bottom, and the earth quaked, and the rocks were rent.	51 І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
52 And the graves were opened: and many bodies of the saints that had slept arose,	52 гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
53 And coming out of the tombs after his resurrection, came into the holy city, and appeared to many.	53 і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились.
54 Now the centurion and they that were with him watching Jesus, having seen the earthquake, and the things that were done, were sore afraid, saying: Indeed this was the Son of God.	54 А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: «Це справді був Син Божий!»
55 And there were there many women afar off, who had followed Jesus from Galilee, ministering unto him:	55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
56 Among whom was Mary Magdalen, and Mary the mother of James and Joseph, and the mother of the sons of Zebedee.	56 між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
57 And when it was evening, there came a certain rich man of Arimathea, named Joseph, who also himself was a disciple of Jesus.	57 Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
58 He went to Pilate, and asked the body of Jesus. Then Pilate commanded that the body should be delivered.	58 Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
59 And Joseph taking the body, wrapped it up in a clean linen cloth.	59 Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
60 And laid it in his own new monument, which he had hewed out in a rock. And he rolled a great stone to the door of the monument, and went his way.	60 поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
61 And there was there Mary Magdalen, and the other Mary sitting over against the sepulchre.	61 А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
62 And the next day, which followed the day of preparation, the chief priests and the Pharisees came together to Pilate,	62 На другий день, що після п’ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
63 Saying: Sir, we have remembered, that that seducer said, while he was yet alive: After three days I will rise again.	63 «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
64 Command therefore the sepulchre to be guarded until the third day: lest perhaps his disciples come and steal him away, and say to the people: He is risen from the dead; and the last error shall be worse than the first.	64 Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.»
65 Pilate saith to them: You have a guard; go, guard it as you know.	65 Пилат каже до них: «Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.»
66 And they departing, made the sepulchre sure, sealing the stone, and setting guards.	66 Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.