Проповідник 3

¹ Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом:

² час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати.

³ Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати.

⁴ Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати.

⁵ Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати.

⁶ Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати.

⁷ Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити.

⁸ Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир.

⁹ Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться?

¹⁰ Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались.

¹¹ Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.

¹² Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його.

¹³ А й те: чи їсть, чи п’є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це — дар Божий.

¹⁴ Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись.

¹⁵ Те, що є, — давно вже було, а те, що має бути, — вже є; Бог же викликає минуле.

¹⁶ Бачив я ще й таке під сонцем: на місці правосуддя — кривда; на місці справедливости — беззаконня.

¹⁷ Я мовив у моїм сеоці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок.

¹⁸ Я мовив про людей у моєму серці: Бог випробовує їх, щоб показати, що самі собі вони — скотина.

¹⁹ Бо доля людей і доля тварин — одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе — марнота.

²⁰ Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох.

²¹ Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу?

²² Я побачив, що нема нічого кращого для чоловіка, як радіти своїми ділами; така бо його доля; бо хто дасть йому побачити, що буде після нього?