Проповідник 10

¹ Мертві мухи роблять масть мировара смердючою й гнилою; трохи дурноти може переважити й честь.

² Серце мудрого праворуч нього, а серце дурного — ліворуч.

³ Ледве він пуститься в дорогу, йому забракне духу, і всі кажуть: Дурень!

⁴ Коли вельможі гнів на тебе запалає, не кидай твого місця: бо лагідність виліковує провин багато.

⁵ Є зло, що бачив я під сонцем, промах, що від володаря походить:

⁶ безумному дають гідності високі, обдаровані ж мусять унизу сидіти.

⁷ Бачив я рабів верхи на конях і князів, що як раби йдуть пішки.

⁸ Хто копає яму, сам упаде до неї. Хто валить мур, того вкусить гадюка.

⁹ Хто вириває каміння, може надірватись. Хто коле дрова, наражується на небезпеку.

¹⁰ Притупиться сокира, й не наточиш вістря, мусиш напружувати сили, та мудрість дасть перевагу.

¹¹ Як укусить незаговорена гадюка, не допоможе й той, хто вміє заговорювати.

¹² Слова з уст мудрого — ласка, а уста дурня його гублять.

¹³ Початок слів уст його — дурниці, а кінець його бесіди — безглуздя.

¹⁴ Дурний завжди говорить: Людина не знає того, що буде, і те, що настане після неї, хто їй звістить?

¹⁵ Праця дурного втомлює його, бо він і не знає, кудою податись до міста.

¹⁶ Горе тобі, о краю, коли твій цар — хлопчина, а князі твої їдять від ранку!

¹⁷ Щасливий ти, о краю, коли твій цар шляхетний, і князі твої їдять у пору, як мужі, а не як п’яниці.

¹⁸ З-за лінощів хилиться сволок, і з-за недбальства рук протікає хата.

¹⁸ Бенкет справляють, щоб посміятись, і вино життя розвеселяє. За гроші все можна мати.

²⁰ Навіть і в думці не клени царя, а й у спальні не проклинай вельможу, бо небесне птаство рознесе голос, і пернаті оповістять ту мову.