| 1 Una penosa tarea ha sido impuesta a todo hombre y un yugo pesado agobia a los hijos de Adán, desde el día que salen del vientre materno, hasta el día que retornan a la madre común. | 1 Велике завдання припало для кожного, і важке ярмо на дітях Адама, — і то вже від дня виходу з материнського лона аж до дня, як повертається до спільної всім неньки. |
| 2 Les da mucho que pensar y los llena de temor la ansiosa expectativa del día de la muerte. | 2 Їхні думки, сердешний страх — міркування про майбутнє, про смерти день. |
| 3 Desde el que está sentado en un trono glorioso hasta el humillado en el polvo y la ceniza; | 3 Від того, хто сидить на престолі у славі, до того, хто, впокорений, у поросі й попелі; |
| 4 desde el que lleva púrpura y corona hasta el que va vestido miserablemente, sólo sienten rabia y envidia, turbación e inquietud, miedo a la muerte, resentimiento y rivalidad; | 4 від того, хто носить багряницю й вінець, до того, хто вгортається у грубу тканину, — скрізь лють і заздрощі, замішання й неспокій, страх супроти смерти, пересердя і сварка. |
| 5 y a la hora en que cada uno descansa en su lecho, el sueño de la noche perturba sus pensamientos. | 5 А під час відпочинку на постельному ложі — сон уночі лише думку заколочує. |
| 6 Descansa un poco, casi nada, y empieza a debatirse como en pleno día, agitado por sus propias pesadillas, como quien huye de un campo de batalla. | 6 Трохи відпочивши, або й зовсім ні, у сні від того втомлений, мов удень на варті, бентежений маривом серця свого, — неначе б він утікав від битви. |
| 7 En el momento de sentirse a salvo, se despierta y ve con sorpresa que su temor era infundado. | 7 У хвилину ж, коли мав рятуватись, — пробудився та й чудується, що не було чого страхатися! |
| 8 Esto le toca a todo ser viviente, sea hombre o animal, pero a los pecadores, siete veces más: | 8 Для кожного створіння, від людини аж до скотини, а для грішників ще всемеро більш оте: |
| 9 muerte, sangre, rivalidad y espada, adversidad, hambre, destrucción y flagelo. | 9 смерть і кров, чвари і меч, злидні та голод, утиски й бич. |
| 10 Todo esto fue creado para los impíos, y a causa de ellos sobrevino el diluvio. | 10 Усе те створилося для беззаконних, а через них стався й потоп. |
| 11 Todo lo que sale de la tierra, retorna a la tierra, y lo que sale de las aguas, vuelve al mar. | 11 Усе, що з землі, знов піде в землю, а те, що з води, повернеться в море. |
| 12 El soborno y la injusticia desaparecerán, pero la fidelidad permanece para siempre. | 12 Усяке підкупство й несправедливість ізникнуть, вірність же буде стояти повіки. |
| 13 La riqueza de los injustos se secará como un torrente, es como el fragor de un trueno que estalla en la tormenta. | 13 Багатства неправедних, наче пічка, щезнуть, мов сильний грому удар, що гуркотить під час зливи. |
| 14 Cuando uno de ellos se apodera de algo, se alegra, pero los transgresores desaparecerán por completo. | 14 Поки руки взнесені, інші радіють, та уготований цілковитий загин переступцям: |
| 15 Los retoños de los impíos no multiplican sus ramas, y las raíces impuras están sobre una roca escarpada. | 15 нащадки безбожних віття не пустять, нечестивця коріння — на голій скелі, |
| 16 Caña que brota en cualquier agua y al borde de un río será arrancada antes que toda otra hierba. | 16 мов тростина при водах на березі річки, що раніш від іншої вирвана буде. |
| 17 La generosidad es como un vergel exuberante y la limosna permanece para siempre. | 17 Ласка, то щось, мов рай благословенний, і добродійство перебуває повіки. |
| 18 Dulce es la vida del que se basta a sí mismo y del que trabaja, pero más todavía la del que encuentra un tesoro. | 18 Життя самодостатнього й роботящого — солодке, та над одним і другим — скарбу знахідник. |
| 19 Tener hijos y fundar una ciudad perpetúan el nombre, pero más se estima a una mujer irreprochable. | 19 Діти й будова міст ім’я увічнюють, але понад те — винайдена мудрість; стада й засіви надають поваги, та понад цим і тим — жінка бездоганна. |
| 20 El vino y la música alegran el corazón, pero más todavía el amor a la sabiduría. | 20 Вино та музика серце звеселяють, та понад одним і другим — любов до мудрости. |
| 21 La flauta y el arpa emiten sonidos melodiosos, pero más todavía una lengua dulce. | 21 Сопілка й гарфа спів умилозвучують, та над одним і другим — любий голос. |
| 22 La gracia y la belleza atraen la mirada, pero más todavía el verdor de los campos. | 22 Ласкавість і краса радують око, та над цим і тим — зеленая нива. |
| 23 El amigo y el compañero se ayudan oportunamente, pero más todavía la mujer y el marido. | 23 Час до часу стрічаються друг і товариш, та над цим і тим — жінка з чоловіком. |
| 24 Los hermanos y los bienhechores son útiles en la adversidad, pero más todavía salva la limosna. | 24 За години скрути брати й помічники, та понад цих і тих рятує — добродійство. |
| 25 El oro y la plata hacen marchar con paso firme, pero más todavía se aprecia un consejo. | 25 Золото й срібло скріплюють ноги, та понад це і те ціниться добра рада. |
| 26 La riqueza y la fuerza reconfortan el corazón, pero más todavía el temor del Señor. Con el temor del Señor, nada falta, y ya no es necesario buscar otra ayuda. | 26 Багатство й сила додають відваги, та понад це і те — страх Господній: як є страх Господній, то нічого не бракує — з ним не треба й допомоги шукати! |
| 27 El temor del Señor es como un vergel exuberante, y protege más que cualquier gloria. | 27 Острах Господній — наче рай благословенний, він краще захищає, ніж слава сама. |
| 28 Hijo mío, no vivas de la mendicidad, porque más vale morir que mendigar. | 28 Сину, не живи жебрацьким життям: як жебрати вже, то краще померти. |
| 29 No merece llamarse vida la del que está pendiente de la mesa de otro. El mancha su boca con comida ajena, y el hombre instruido y bien educado se cuida de hacerlo. | 29 Той, хто заглядається на чужу трапезу, живе життям, що не є життям: чужими стравами себе він осквернює — розумний і освічений того вистерігається. |
| 30 En boca del desvergonzado la mendicidad es dulce, pero en sus entrañas será fuego ardiente. | 30 Устам безстидного жебрати приємно, та в нутрі його все ж вогонь займеться. |
