John 8

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And Jesus went unto mount Olivet.	1 Подавсь Ісус на Оливну гору.
2 And early in the morning he came again into the temple, and all the people came to him, and sitting down he taught them.	2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх.
3 And the scribes and the Pharisees bring unto him a woman taken in adultery: and they set her in the midst,	3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,
4 And said to him: Master, this woman was even now taken in adultery.	4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку.
5 Now Moses in the law commanded us to stone such a one. But what sayest thou?	5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»
6 And this they said tempting him, that they might accuse him. But Jesus bowing himself down, wrote with his finger on the ground.	6 Іспитували вони його, казавши так, — щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі.
7 When therefore they continued asking him, he lifted up himself, and said to them: He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.	7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, — нехай перший кидає у неї камінь!»
8 And again stooping down, he wrote on the ground.	8 І знову нахилившись, писав по землі.
9 But they hearing this, went out one by one, beginning at the eldest. And Jesus alone remained, and the woman standing in the midst.	9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.
10 Then Jesus lifting up himself, said to her: Woman, where are they that accused thee? Hath no man condemned thee?	10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»
11 Who said: No man, Lord. And Jesus said: Neither will I condemn thee. Go, and now sin no more.	11 «Ніхто, Господи», — відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»
12 Again therefore, Jesus spoke to them, saying: I am the light of the world: he that followeth me, walketh not in darkness, but shall have the light of life.	12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»
13 The Pharisees therefore said to him: Thou givest testimony of thyself: thy testimony is not true.	13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе — неправдиве твоє свідоцтво.»
14 Jesus answered, and said to them: Although I give testimony of myself, my testimony is true: for I know whence I came, and whither I go: but you know not whence I come, or whither I go.	14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу.
15 You judge according to the flesh: I judge not any man.	15 Ви судите за тілом — я не суджу нікого.
16 And if I do judge, my judgment is true: because I am not alone, but I and the Father that sent me.	16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене.
17 And in your law it is written, that the testimony of two men is true.	17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей — правдиве.
18 I am one that give testimony of myself: and the Father that sent me giveth testimony of me.	18 Я свідчу про себе самого, — й Отець, який послав мене, про мене свідчить.»
19 They said therefore to him: Where is thy Father? Jesus answered: Neither me do you know, nor my Father: if you did know me, perhaps you would know my Father also.	19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»
20 These words Jesus spoke in the treasury, teaching in the temple: and no man laid hands on him, because his hour was not yet come.	20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.
21 Again therefore Jesus said to them: I go, and you shall seek me, and you shall die in your sin. Whither I go, you cannot come.	21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.»
22 The Jews therefore said: Will he kill himself, because he said: Whither I go, you cannot come?	22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб’є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?»
23 And he said to them: You are from beneath, I am from above. You are of this world, I am not of this world.	23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я — згори. Ви з цього світу, я — не з цього світу.
24 Therefore I said to you, that you shall die in your sins. For if you believe not that I am he, you shall die in your sin.	24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я — Сущий, помрете у ваших гріхах.»
25 They said therefore to him: Who art thou? Jesus said to them: The beginning, who also speak unto you.	25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.
26 Many things I have to speak and to judge of you. But he that sent me, is true: and the things I have heard of him, these same I speak in the world.	26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.»
27 And they understood not, that he called God his Father.	27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив.
28 Jesus therefore said to them: When you shall have lifted up the Son of man, then shall you know, that I am he, and that I do nothing of myself, but as the Father hath taught me, these things I speak:	28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,
29 And he that sent me, is with me, and he hath not left me alone: for I do always the things that please him.	29 і що той, хто послав мене, — зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»
30 When he spoke these things, many believed in him.	30 І коли говорив так, численні увірували в нього.
31 Then Jesus said to those Jews, who believed him: If you continue in my word, you shall be my disciples indeed.	31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми
32 And you shall know the truth, and the truth shall make you free.	32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»
33 They answered him: We are the seed of Abraham, and we have never been slaves to any man: how sayest thou: you shall be free?	33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?»
34 Jesus answered them: Amen, amen I say unto you: that whosoever committeth sin, is the servant of sin.	34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить — гріха невольник!
35 Now the servant abideth not in the house for ever; but the son abideth for ever.	35 Невольник не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син.
36 If therefore the son shall make you free, you shall be free indeed.	36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні.
37 I know that you are the children of Abraham: but you seek to kill me, because my word hath no place in you.	37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.
38 I speak that which I have seen with my Father: and you do the things that you have seen with your father.	38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.»
39 They answered, and said to him: Abraham is our father. Jesus saith to them: If you be the children of Abraham, do the works of Abraham.	39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими — чинили б ви діла Авраамові.
40 But now you seek to kill me, a man who have spoken the truth to you, which I have heard of God. This Abraham did not.	40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам.
41 You do the works of your father. They said therefore to him: We are not born of fornication: we have one Father, even God.	41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, — кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.»
42 Jesus therefore said to them: If God were your Father, you would indeed love me. For from God I proceeded, and came; for I came not of myself, but he sent me:	42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
43 Why do you not know my speech? Because you cannot hear my word.	43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.
44 You are of your father the devil, and the desires of your father you will do. He was a murderer from the beginning, and he stood not in the truth; because truth is not in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father thereof.	44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.
45 But if I say the truth, you believe me not.	45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.
46 Which of you shall convince me of sin? If I say the truth to you, why do you not believe me?	46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?
47 He that is of God, heareth the words of God. Therefore you hear them not, because you are not of God.	47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»
48 The Jews therefore answered, and said to him: Do not we say well that thou art a Samaritan, and hast a devil?	48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»
49 Jesus answered: I have not a devil: but I honour my Father, and you have dishonoured me.	49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж — зневажаєте мене.
50 But I seek not my own glory: there is one that seeketh and judgeth.	50 Слави для себе я не шукаю. Є — хто шукає і судить.
51 Amen, amen I say to you: If any man keep my word, he shall not see death for ever.	51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»
52 The Jews therefore said: Now we know that thou hast a devil. Abraham is dead, and the prophets; and thou sayest: If any man keep my word, he shall not taste death for ever.	52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.
53 Art thou greater than our father Abraham, who is dead? and the prophets are dead. Whom dost thou make thyself?	53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»
54 Jesus answered: If I glorify myself, my glory is nothing. It is my Father that glorifieth me, of whom you say that he is your God.	54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя — ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, — той мене прославляє.
55 And you have not known him, but I know him. And if I shall say that I know him not, I shall be like to you, a liar. But I do know him, and do keep his word.	55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.
56 Abraham your father rejoiced that he might see my day: he saw it, and was glad.	56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій — і звидів, і втішився.»
57 The Jews therefore said to him: Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?	57 Юдеї ж йому: «Ще й п’ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»
58 Jesus said to them: Amen, amen I say to you, before Abraham was made, I am.	58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»
59 They took up stones therefore to cast at him. But Jesus hid himself, and went out of the temple.	59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, — та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.