Мудрости 13

¹ Справді дурні з природи всі ті люди, які не пізнали Бога, | які через видимі блага не здолали пізнати Сущого, | і, розважаючи над творами, не дійшли до впізнання Майстра, —

² лише вогонь або вітер, або пливке повітря, | або зоряне склепіння, або бистру воду, | або світила небесні вважали за богів, правителів світу.

³ А якщо, красою їхньою захоплені, вони взяли їх за богів, | то нехай знають, скільки їхній Володар кращий, | бо сам Творець краси творив їх.

⁴ Якщо ж сила та потуга здивувала їх, | нехай з того збагнуть, наскільки могутніший той, який витворив їх.

⁵ Бо з величі та краси створінь | через уподібнення можна дійти до пізнання Творця їх.

⁶ Однак, вони лиш на легкий заслугували докір: | можливо бо, що вони блудять, | шукаючи Бога й бажаючи його знайти;

⁷ бо живучи посеред його творів, досліджують їх пильно | і стають полоненими їхнього вигляду, бож те, що вони бачать, — гарне.

⁸ Але й вони не є виправдані,

⁹ бо якщо вони змогли стільки знати, | щоб спромогтись досліджувати світ, | то чому раніше не знайшли Володаря його?

¹⁰ Нещасні вони, бо їхні сподівання — в мертвих речах: | богами назвали діла рук людських, | мистецькі твори з золота й срібла, | постаті тварин або нікчемний камінь, | — давньої руки роботу.

¹¹ А от якийсь тесля, стявши підхожу деревину, | вміло здирає з неї всю кору кругом | і, обробивши вправно, | виробляє посуд, корисний для хатнього вжитку.

¹² Відпадки, що лишаються з роботи, | він уживає, щоб зготувати страву, — і ось він ситий.

¹³ А те, що зостанеться з відпадків, і ні на що нездатне, — | якесь криве дерево, повне ґудзів, — | взявши, різьбить він, щоб щось робити на дозвіллі, | вдосконалює його під час спочинку, | уподібнює його людській подобі.

¹⁴ або вподібнює його якійсь тварині, | обмазує циноброю, а зверху червонить красилом, | замащує усякий ґандж на ньому;

¹⁵ робить йому й домівку, гідну його, | і ставить у стіні, прикріпивши цвяхом.

¹⁶ Отак заздалегідь він дбає, щоб воно не впало, | бо знає, що само собі не може дати ради, | — це ж бо тільки подоба, і їй потрібна поміч.

¹⁷ А коли він чи за майно, чи за своє одруження, чи за дітей молиться до нього, | не стидається до бездушного промовляти, | а й по здоров’я до безсилого взиває.

¹⁸ Він у мертвого життя благає, | допомоги просить у того, який — сама кволість, | за подорож щасливу того, хто ногами послуговуватися не може,

¹⁹ за зиск, роботу та за успіх ручної праці, | він просить сили в того, що в руках безсилий.