Mateo 22

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 Jesús les habló otra vez en parábolas, diciendo:	1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
2 «El Reino de los Cielos se parece a un rey que celebraba las bodas de su hijo.	2 «Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
3 Envió entonces a sus servidores para avisar a los invitados, pero estos se negaron a ir.	3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
4 De nuevo envió a otros servidores con el encargo de decir a los invitados: "Mi banquete está preparado; ya han sido matados mis terneros y mis mejores animales, y todo está a punto: Vengan a las bodas".	4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
5 Pero ellos no tuvieron en cuenta la invitación, y se fueron, uno a su campo, otro a su negocio;	5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
6 y los demás se apoderaron de los servidores, los maltrataron y los mataron.	6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
7 Al enterarse, el rey se indignó y envió a sus tropas para que acabaran con aquellos homicidas e incendiaran su ciudad.	7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
8 Luego dijo a sus servidores: "El banquete nupcial está preparado, pero los invitados no eran dignos de él.	8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.
9 Salgan a los cruces de los caminos e inviten a todos los que encuentren".	9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
10 Los servidores salieron a los caminos y reunieron a todos los que encontraron, buenos y malos, y la sala nupcial se llenó de convidados.	10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
11 Cuando el rey entró para ver a los comensales, encontró a un hombre que no tenía el traje de fiesta.	11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,
12 "Amigo, le dijo, ¿cómo has entrado aquí sin el traje de fiesta?". El otro permaneció en silencio.	12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
13 Entonces el rey dijo a los guardias: "Atenlo de pies y manos, y arrójenlo afuera, a las tinieblas. Allí habrá llanto y rechinar de dientes".	13 Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
14 Porque muchos son llamados, pero pocos son elegidos».	14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.»
15 Los fariseos se reunieron entonces para sorprender a Jesús en alguna de sus afirmaciones.	15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
16 Y le enviaron a varios discípulos con unos herodianos, para decirle: «Maestro, sabemos que eres sincero y que enseñas con toda fidelidad el camino de Dios, sin tener en cuenta la condición de las personas, porque tú no te fijas en la categoría de nadie.	16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. «Учителю», — кажуть ті, — «ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
17 Dinos qué te parece: ¿Está permitido pagar el impuesto al César o no?».	17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?»
18 Pero Jesús, conociendo su malicia, les dijo: «Hipócritas, ¿por qué me tienden una trampa?	18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: «Чого мене спокушаєте, лицеміри?
19 Muéstrenme la moneda con que pagan el impuesto». Ellos le presentaron un denario.	19 Покажіть мені гріш податковий.» Ті принесли йому динарій.
20 Y él les preguntó: «¿De quién es esta figura y esta inscripción?».	20 Він спитав їх: «Чий це образ і напис?»
21 Le respondieron: «Del César». Jesús les dijo: «Den al César lo que es del César, y a Dios, lo que es de Dios».	21 Відповідають йому: «Кесарів.» Тоді він до них каже: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.»
22 Al oír esto, quedaron admirados y, dejando a Jesús, se fueron.	22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
23 Aquel mismo día se le acercaron unos saduceos, que son los que niegan la resurrección, y le propusieron este caso:	23 Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
24 «Maestro, Moisés dijo: "Si alguien muere sin tener hijos, que su hermano, para darle descendencia, se case con la viuda".	24 «Учителю», — кажуть, — «Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
25 Ahora bien, había entre nosotros siete hermanos. El primero se casó y como murió sin tener hijos, dejó su esposa al hermano.	25 Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
26 Lo mismo ocurrió con el segundo, después con el tercero, y así sucesivamente hasta el séptimo.	26 Так само і другий і третій аж до сьомого.
27 Finalmente, murió la mujer.	27 Нарешті, після всіх померла й жінка.
28 Respóndenos: cuando resuciten los muertos, ¿de cuál de los siete será esposa, ya que lo fue de todos?».	28 Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.»
29 Jesús les dijo: «Están equivocados, porque desconocen las Escrituras y el poder de Dios.	29 Ісус у відповідь сказав їм: «Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
30 En la resurrección ni los hombres ni las mujeres se casarán, sino que todos serán como ángeles en el cielo.	30 У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31 Y con respecto a la resurrección de los muertos, ¿no han leído la palabra de Dios, que dice:	31 А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
32 "Yo soy el Dios de Abraham, el Dios de Isaac y el Dios de Jacob"? ¡El no es un Dios de muertos, sino de vivientes!».	32 Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!»
33 La multitud, que había oído esto, quedó asombrada de su enseñanza.	33 І чувши це народ, дивувався його навчанню.
34 Cuando los fariseos se enteraron de que Jesús había hecho callar a los saduceos, se reunieron en ese lugar,	34 Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
35 y uno de ellos, que era doctor de la Ley, le preguntó para ponerlo a prueba:	35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
36 «Maestro, ¿cuál es el mandamiento más grande de la Ley?».	36 «Учителю, котра найбільша заповідь у законі?»
37 Jesús le respondió: «Amarás al Señor, tu Dios, con todo tu corazón, con toda tu alma y con todo tu espíritu.	37 Він же сказав до нього: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
38 Este es el más grande y el primer mandamiento.	38 це найбільша й найперша заповідь.
39 El segundo es semejante al primero: Amarás a tu prójimo como a ti mismo.	39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
40 De estos dos mandamientos dependen toda la Ley y los Profetas».	40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.»
41 Mientras los fariseos estaban reunidos, Jesús les hizo esta pregunta:	41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:
42 «¿Qué piensan acerca del Mesías? ¿De quién es hijo?». Ellos le respondieron: «De David».	42 «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» Кажуть йому: «Давидів.»
43 Jesús les dijo: «¿Por qué entonces, David, movido por el Espíritu, lo llama "Señor", cuando dice:	43 Він до них мовить: «Як же Давид у надхненні називає його Господом,
44 "Dijo el Señor a mi Señor: Siéntate a mi derecha, hasta que ponga a tus enemigos debajo de tus pies"?	44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
45 Si David lo llama "Señor", ¿cómo puede ser hijo suyo?».	45 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
46 Ninguno fue capaz de responderle una sola palabra, y desde aquel día nadie se atrevió a hacerle más preguntas.