Shir ha-Shirim (שיר השירים ) - Cantico dei Cantici 35

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 וַיַּעַן אֱלִיהוּ וַיֹּאמַר	1 Елігу почав говорити далі й мовив:
2 הֲזֹאת חָשַׁבְתָּ לְמִשְׁפָּט אָמַרְתָּ צִדְקִי מֵאֵל	2 «Невже оце тобі здається справедливим, | а ще й казав ти: , ,Я праведний перед Богом.
3 כִּי־תֹאמַר מַה־יִּסְכָּן־לָךְ מָה־אֹעִיל מֵחַטָּאתִי	3 Коли ж казатимеш: «Що тобі до того, | і що я чиню тобі, коли грішу? —
4 אֲנִי אֲשִׁיבְךָ מִלִּין וְאֶת־רֵעֶיךָ עִמָּךְ	4 то я дам відповідь тобі | і друзям твоїм з тобою.
5 הַבֵּט שָׁמַיִם וּרְאֵה וְשׁוּר חָקִים גָּבְהוּ מִמֶּךָּ	5 Глянь лиш на небо й подивися! | Зирни на хмари, вони вищі від тебе!
6 אִם־חָטָאתָ מַה־תִּפְעָל־בֹּו וְרַבּוּ פְשָׁעֶיךָ מַה־תַּעֲשֶׂה־לֹּו	6 Коли грішиш, то що йому заподієш? | Коли провин твоїх багато, що йому скоїш?
7 אִם־צָדַקְתָּ מַה־תִּתֶּן־לֹו אֹו מַה־מִיָּדְךָ יִקָּח	7 Коли ти праведний, то що даєш йому? | Або що він бере з руки у тебе?
8 לְאִישׁ־כָּמֹוךָ רִשְׁעֶךָ וּלְבֶן־אָדָם צִדְקָתֶךָ	8 Твоя бо злоба шкідлива лиш людині, як ти, | а й справедливість твоя для людського лиш сина корисна.
9 מֵרֹב עֲשׁוּקִים יַזְעִיקוּ יְשַׁוְּעוּ מִזְּרֹועַ רַבִּים	9 Від превеликого утиску кричать люди | і лементують від насильства можних.
10 וְלֹא־אָמַר אַיֵּה אֱלֹוהַּ עֹשָׂי נֹתֵן זְמִרֹות בַּלָּיְלָה	10 Але ніхто не каже: „Де Бог, наш Сотворитель, | що вночі дає пісні?
11 מַלְּפֵנוּ מִבַּהֲמֹות אָרֶץ וּמֵעֹוף הַשָּׁמַיִם יְחַכְּמֵנוּ	11 Він більш нас, ніж звірів земних, навчає, | і більш, ніж птаство піднебесне, нас врозумлює.
12 שָׁם יִצְעֲקוּ וְלֹא יַעֲנֶה מִפְּנֵי גְּאֹון רָעִים	12 Хоч і кричать там, він не відповідає | з-за гордині злочинців.
13 אַךשְָׁ־וְא לֹא־יִשְׁמַע ׀ אֵל וְשַׁדַּי לֹא יְשׁוּרֶנָּה	13 До справжньої бо марноти Бог не прислухається, | Всесильний на те не зважає.
14 אַף כִּי־תֹאמַר לֹא תְשׁוּרֶנּוּ דִּין לְפָנָיו וּתְחֹולֵל לֹו	14 Тим менше, коли ото ти кажеш, | що ти його не сприймаєш! | Суд готовий перед його обличчям, | він жде й на тебе!
15 וְעַתָּה כִּי־אַיִן פָּקַד אַפֹּו וְלֹא־יָדַע בַּפַּשׁ מְאֹד	15 От і тепер, коли гнів його не став карою, | і йому, мовляв, байдуже до зухвальства, —
16 וְאִיֹּוב הֶבֶל יִפְצֶה־פִּיהוּ בִּבְלִי־דַעַת מִלִּין יַכְבִּר׃ פ	16 то всетаки Іов даремно уста розтуляє | і в невіданні слова множить.“