Acts of the Apostles 23

Revised Standard Version Catholic Edition	Біблія
1 And Paul, looking intently at the council, said, "Brethren, I have lived before God in all good conscience up to this day."	1 Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.»
2 And the high priest Ananias commanded those who stood by him to strike him on the mouth.	2 Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.
3 Then Paul said to him, "God shall strike you, you whitewashed wall! Are you sitting to judge me according to the law, and yet contrary to the law you order me to be struck?"	3 Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?»
4 Those who stood by said, "Would you revile God's high priest?"	4 Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!»
5 And Paul said, "I did not know, brethren, that he was the high priest; for it is written, 'You shall not speak evil of a ruler of your people.'"	5 А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.»
6 But when Paul perceived that one part were Sadducees and the other Pharisees, he cried out in the council, "Brethren, I am a Pharisee, a son of Pharisees; with respect to the hope and the resurrection of the dead I am on trial."	6 Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»
7 And when he had said this, a dissension arose between the Pharisees and the Sadducees; and the assembly was divided.	7 Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори;
8 For the Sadducees say that there is no resurrection, nor angel, nor spirit; but the Pharisees acknowledge them all.	8 бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге.
9 Then a great clamor arose; and some of the scribes of the Pharisees' party stood up and contended, "We find nothing wrong in this man. What if a spirit or an angel spoke to him?"	9 І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?»
10 And when the dissension became violent, the tribune, afraid that Paul would be torn in pieces by them, commanded the soldiers to go down and take him by force from among them and bring him into the barracks.	10 Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню.
11 The following night the Lord stood by him and said, "Take courage, for as you have testified about me at Jerusalem, so you must bear witness also at Rome."	11 А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.»
12 When it was day, the Jews made a plot and bound themselves by an oath neither to eat nor drink till they had killed Paul.	12 Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб’ють Павла.
13 There were more than forty who made this conspiracy.	13 Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову.
14 And they went to the chief priests and elders, and said, "We have strictly bound ourselves by an oath to taste no food till we have killed Paul.	14 Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб’ємо Павла.
15 You therefore, along with the council, give notice now to the tribune to bring him down to you, as though you were going to determine his case more exactly. And we are ready to kill him before he comes near."	15 Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.»
16 Now the son of Paul's sister heard of their ambush; so he went and entered the barracks and told Paul.	16 Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла.
17 And Paul called one of the centurions and said, "Take this young man to the tribune; for he has something to tell him."	17 Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.»
18 So he took him and brought him to the tribune and said, "Paul the prisoner called me and asked me to bring this young man to you, as he has something to say to you."	18 Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В’язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.»
19 The tribune took him by the hand, and going aside asked him privately, "What is it that you have to tell me?"	19 Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?»
20 And he said, "The Jews have agreed to ask you to bring Paul down to the council tomorrow, as though they were going to inquire somewhat more closely about him.	20 «Юдеї, — відповів той, — змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього.
21 But do not yield to them; for more than forty of their men lie in ambush for him, having bound themselves by an oath neither to eat nor drink till they have killed him; and now they are ready, waiting for the promise from you."	21 Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб’ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.»
22 So the tribune dismissed the young man, charging him, "Tell no one that you have informed me of this."	22 Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.»
23 Then he called two of the centurions and said, "At the third hour of the night get ready two hundred soldiers with seventy horsemen and two hundred spearmen to go as far as Caesarea.	23 І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних.
24 Also provide mounts for Paul to ride, and bring him safely to Felix the governor."	24 Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.»
25 And he wrote a letter to this effect:	25 І написав листа такого змісту:
26 "Claudius Lysias to his Excellency the governor Felix, greeting.	26 «Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт!
27 This man was seized by the Jews, and was about to be killed by them, when I came upon them with the soldiers and rescued him, having learned that he was a Roman citizen.	27 Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин.
28 And desiring to know the charge on which they accused him, I brought him down to their council.	28 Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду;
29 I found that he was accused about questions of their law, but charged with nothing deserving death or imprisonment.	29 я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани.
30 And when it was disclosed to me that there would be a plot against the man, I sent him to you at once, ordering his accusers also to state before you what they have against him."	30 Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!»
31 So the soldiers, according to their instructions, took Paul and brought him by night to Antipatris.	31 Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду.
32 And on the morrow they returned to the barracks, leaving the horsemen to go on with him.
33 When they came to Caesarea and delivered the letter to the governor, they presented Paul also before him.	33 Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла.
34 On reading the letter, he asked to what province he belonged. When he learned that he was from Cilicia	34 Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив:
35 he said, "I will hear you when your accusers arrive." And he commanded him to be guarded in Herod's praetorium.	35 «Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці.» І велів стерегти його в Преторії Ірода.