2 Chronicles 20

Revised Standard Version Catholic Edition	Біблія
1 After this the Moabites and Ammonites, and with them some of the Me-unites, came against Jehoshaphat for battle.	1 Після цього моавитяни, аммонії, а з ними дехто з маоніїв пішли війною на Йосафата.
2 Some men came and told Jehoshaphat, "A great multitude is coming against you from Edom, from beyond the sea; and, behold, they are in Hazazon-tamar" (that is, En-gedi).	2 Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді.»
3 Then Jehoshaphat feared, and set himself to seek the LORD, and proclaimed a fast throughout all Judah.	3 Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї.
4 And Judah assembled to seek help from the LORD; from all the cities of Judah they came to seek the LORD.	4 І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа.
5 And Jehoshaphat stood in the assembly of Judah and Jerusalem, in the house of the LORD, before the new court,	5 Став Йосафат перед юдейською та єрусалимською громадою в Господньому домі, перед новим двором,
6 and said, "O LORD, God of our fathers, art thou not God in heaven? Dost thou not rule over all the kingdoms of the nations? In thy hand are power and might, so that none is able to withstand thee.	6 і промовив: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небі і чи не ти пануєш над усіма царствами народів? У твоїй руці така сила й потуга, що ніхто не встоїться проти тебе!
7 Didst thou not, O our God, drive out the inhabitants of this land before thy people Israel, and give it for ever to the descendants of Abraham thy friend?	7 Чи ж не ти, Боже наш, прогнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і віддав її потомству Авраама, твого вірного, навіки?
8 And they have dwelt in it, and have built thee in it a sanctuary for thy name, saying,	8 І вони оселились у ній і збудували в ній святиню імені твоєму, кажучи:
9 'If evil comes upon us, the sword, judgment, or pestilence, or famine, we will stand before this house, and before thee, for thy name is in this house, and cry to thee in our affliction, and thou wilt hear and save.'	9 Як прийде на нас нещастя, меч-месник або пошесть, або голод, то ми станемо перед цим домом і перед твоїм обличчям, бо твоє ім’я в цьому домі, і візвемо до тебе в нашому горі, і ти почуєш нас і врятуєш.
10 And now behold, the men of Ammon and Moab and Mount Seir, whom thou wouldest not let Israel invade when they came from the land of Egypt, and whom they avoided and did not destroy--	10 Ось і тепер аммонії, моавитяни й ті, що з Сеїр-гори, через край яких ти не дозволив перейти ізраїльтянам, як вони вийшли з Єгипетської землі, вони бо обминули їх і не вигубили їх, —
11 behold, they reward us by coming to drive us out of thy possession, which thou hast given us to inherit.	11 ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із твоєї спадщини, що ти дав нам у посілість.
12 O our God, wilt thou not execute judgment upon them? For we are powerless against this great multitude that is coming against us. We do not know what to do, but our eyes are upon thee."	12 Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!»
13 Meanwhile all the men of Judah stood before the LORD, with their little ones, their wives, and their children.	13 Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні.
14 And the Spirit of the LORD came upon Jahaziel the son of Zechariah, son of Benaiah, son of Je-iel, son of Mattaniah, a Levite of the sons of Asaph, in the midst of the assembly.	14 Тоді дух Господній зійшов на Ахазієла, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єїела, сина Маттанії, левіта з синів Асафа, — посеред громади,
15 And he said, "Hearken, all Judah and inhabitants of Jerusalem, and King Jehoshaphat: Thus says the LORD to you, 'Fear not, and be not dismayed at this great multitude; for the battle is not yours but Gods.	15 і він промовив: «Вважайте, всі юдеї й мешканці Єрусалиму, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа.
16 Tomorrow go down against them; behold, they will come up by the ascent of Ziz; you will find them at the end of the valley, east of the wilderness of Jeruel.	16 Завтра ви виступите проти них; он вони виходять на горб Ціц, ви знайдете їх край долини, проти Єруел-пустині.
17 You will not need to fight in this battle; take your position, stand still, and see the victory of the LORD on your behalf, O Judah and Jerusalem.' Fear not, and be not dismayed; tomorrow go out against them, and the LORD will be with you."	17 Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами.»
18 Then Jehoshaphat bowed his head with his face to the ground, and all Judah and the inhabitants of Jerusalem fell down before the LORD, worshiping the LORD.	18 І припав Йосафат обличчям до землі, і всі юдеї та єрусалимські мешканці впали перед Господом, щоб поклонитись йому.
19 And the Levites, of the Kohathites and the Korahites, stood up to praise the LORD, the God of Israel, with a very loud voice.	19 Левіти з потомків Кегата та з потомків Кораха встали славити Господа, Бога Ізраїля, вельми грімким голосом.
20 And they rose early in the morning and went out into the wilderness of Tekoa; and as they went out, Jehoshaphat stood and said, "Hear me, Judah and inhabitants of Jerusalem! Believe in the LORD your God, and you will be established; believe his prophets, and you will succeed."	20 На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили до Текоа-пустині. Як вони рушили, став Йосафат і сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам»
21 And when he had taken counsel with the people, he appointed those who were to sing to the LORD and praise him in holy array, as they went before the army, and say, "Give thanks to the LORD, for his steadfast love endures for ever."	21 Порадившися з народом, він поставив співців Господніх, щоб вони, у святих шатах, славили Господа, йдучи перед озброєними й промовляючи: Хваліте Господа, бо вічна його милость!
22 And when they began to sing and praise, the LORD set an ambush against the men of Ammon, Moab, and Mount Seir, who had come against Judah, so that they were routed.	22 Та саме як вони почали веселитись і славити, Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті,
23 For the men of Ammon and Moab rose against the inhabitants of Mount Seir, destroying them utterly, and when they had made an end of the inhabitants of Seir, they all helped to destroy one another.	23 бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе.
24 When Judah came to the watchtower of the wilderness, they looked toward the multitude; and behold, they were dead bodies lying on the ground; none had escaped.	24 А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, — аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався.
25 When Jehoshaphat and his people came to take the spoil from them, they found cattle in great numbers, goods, clothing, and precious things, which they took for themselves until they could carry no more. They were three days in taking the spoil, it was so much.	25 Тоді Йосафат із своїм народом пішов забирати здобич. Вони знайшли силу скота, майна, одежу й дорогі речі, й понабирали собі стільки, що не могли нести. Три дні розбирали вони добич, так багато її було!
26 On the fourth day they assembled in the Valley of Beracah, for there they blessed the LORD; therefore the name of that place has been called the Valley of Beracah to this day.	26 А четвертого дня зібралися в Долині Благословення, бо там благословили Господа, тому й звуть те місце Долиною Благословення по цей день.
27 Then they returned, every man of Judah and Jerusalem, and Jehoshaphat at their head, returning to Jerusalem with joy, for the LORD had made them rejoice over their enemies.	27 Нарешті, всі юдейськ: та єрусалимські люди з Йосафатом на чолі пустились у дорогу назад, щоб вертатися в Єрусалим, раді, бо Господь обрадував їх, урятувавши їх від ворогів.
28 They came to Jerusalem, with harps and lyres and trumpets, to the house of the LORD.	28 Вони прибули в Єрусалим, до дому Господнього, з гарфами, цитрами та сурмами.
29 And the fear of God came on all the kingdoms of the countries when they heard that the LORD had fought against the enemies of Israel.	29 Страх Божий був тоді по всіх царствах сусідніх країв, як почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля.
30 So the realm of Jehoshaphat was quiet, for his God gave him rest round about.	30 Отак царство Йосафата зазнало миру, і його Бог дав йому спокій звідусіль.
31 Thus Jehoshaphat reigned over Judah. He was thirty-five years old when he began to reign, and he reigned twenty-five years in Jerusalem. His mother's name was Azubah the daughter of Shilhi.	31 Так ото Йосафат царював над Юдою. 35 років було йому, як він став царем, і 25 років царював він у Єрусалимі. Мати його, дочка Шілхі, звалась Азува.
32 He walked in the way of Asa his father and did not turn aside from it; he did what was right in the sight of the LORD.	32 Він ходив дорогою батька свого Аси, не відхилявсь від неї й чинив, що було довподоби Господеві.
33 The high places, however, were not taken away; the people had not yet set their hearts upon the God of their fathers.	33 Однак, узвишшя не були усунені, й народ ще не спрямував свого серця до Бога батьків своїх.
34 Now the rest of the acts of Jehoshaphat, from first to last, are written in the chronicles of Jehu the son of Hanani, which are recorded in the Book of the Kings of Israel.	34 Решта дій Йосафата, від Перших до останніх, записана в споминах Єгу, сина Ханані, увійшла в Книгу ізраїльських царів.
35 After this Jehoshaphat king of Judah joined with Ahaziah king of Israel, who did wickedly.	35 Але потім Йосафат, юдейський цар, уклав союз з Ахазією, ізраїльським царем, що поводився нечестиво.
36 He joined him in building ships to go to Tarshish, and they built the ships in Ezion-geber.	36 Йосафат уклав з ним союз, щоб будувати кораблі й посилати їх у Таршіш; вони їх будували в Еціон-Гевері.
37 Then Eliezer the son of Do-davahu of Mareshah prophesied against Jehoshaphat, saying, "Because you have joined with Ahaziah, the LORD will destroy what you have made." And the ships were wrecked and were not able to go to Tarshish.	37 Однак, Еліезер, син Дадавагу з Мареші, вирік на Йосафата таке пророцтво: «За те, що ти уклав союз з Ахазією, Господь знищить твоє діло.» Отож, кораблі розбились і не могли плисти в Таршіш.