Genesis 19

Revised Standard Version Catholic Edition	Біблія
1 The two angels came to Sodom in the evening; and Lot was sitting in the gate of Sodom. When Lot saw them, he rose to meet them, and bowed himself with his face to the earth,	1 Коли обидва ангели прийшли над вечір у Содом, Лот сидів коло міських воріт. Як тільки Лот їх побачив, став їм навстрічу, вклонився лицем до землі,
2 and said, "My lords, turn aside, I pray you, to your servant's house and spend the night, and wash your feet; then you may rise up early and go on your way." They said, "No; we will spend the night in the street."	2 і мовив: Прошу ж вас, люди добрі, заверніть у дім вашого слуги та заночуйте, помивши собі ноги; а раненько встанете й підете далі в дорогу свою. Та вони відповіли: Ні, ми переночуємо на майдані.
3 But he urged them strongly; so they turned aside to him and entered his house; and he made them a feast, and baked unleavened bread, and they ate.	3 Однак він дуже наполягав на них, і вони завернули до нього та увійшли в його дім. А він зробив їм гостину, напікши опрісноків, і вони попоїли.
4 But before they lay down, the men of the city, the men of Sodom, both young and old, all the people to the last man, surrounded the house;	4 Ще вони не лягли, як міські чоловіки, содомські люди, від молодого до старого, увесь (без вийнятку) народ, обступили дім
5 and they called to Lot, "Where are the men who came to you tonight? Bring them out to us, that we may know them."	5 і стали гукати до Лота та й казали: Де люди, що прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, хочемо їх спізнати!
6 Lot went out of the door to the men, shut the door after him,	6 Лот же вийшов до них до входу й, зачинивши за собою двері,
7 and said, "I beg you, my brothers, do not act so wickedly.	7 мовив: Брати мої, не робіть, прошу, лиха!
8 Behold, I have two daughters who have not known man; let me bring them out to you, and do to them as you please; only do nothing to these men, for they have come under the shelter of my roof."	8 Он у мене дві дочки, що не знали ще мужа: дозвольте, я виведу їх до вас, а ви робіть собі з ними, що вам любо. Тільки цим людям не робіть нічого, бож вони ввійшли під покрівлю мого дому.
9 But they said, "Stand back!" And they said, "This fellow came to sojourn, and he would play the judge! Now we will deal worse with you than with them." Then they pressed hard against the man Lot, and drew near to break the door.	9 А ці відказали: Геть звідсіля! Прийшов не знати звідки, щоб жити, як чужинець, і хоче суд судити. Ось і навчимо тебе більше, ніж їх! І стали налягати вельми на чоловіка, себто на Лота, і підступили, щоб висадити двері.
10 But the men put forth their hands and brought Lot into the house to them, and shut the door.	10 Тоді мужі простягли руки, втягли Лота до себе в хату й зачинили двері;
11 And they struck with blindness the men who were at the door of the house, both small and great, so that they wearied themselves groping for the door.	11 людей же, що були під дверима, від найменшого до найбільшого, вдарили сліпотою, і вони марно намагалися знайти двері.
12 Then the men said to Lot, "Have you any one else here? Sons-in-law, sons, daughters, or any one you have in the city, bring them out of the place;	12 Тоді мужі промовили до Лота: Хто тут іще з твоїх? Зять, сини, дочки, хто б не був з твоїх у місті, виведи їх із цього місця,
13 for we are about to destroy this place, because the outcry against its people has become great before the LORD, and the LORD has sent us to destroy it."	13 бо ми зруйнуємо це місце, тому що великі скарги знялися проти них перед Господом, і Господь послав нас, щоб їх вигубити.
14 So Lot went out and said to his sons-in-law, who were to marry his daughters, "Up, get out of this place; for the LORD is about to destroy the city." But he seemed to his sons-in-law to be jesting.	14 Лот вийшов і промовив до своїх (майбутніх) зятів, які мали взяти його дочок, кажучи: Вставайте, виходіте з цього місця, бо Господь хоче зруйнувати це місто. Та його зятям здавалося, що він жартує.
15 When morning dawned, the angels urged Lot, saying, "Arise, take your wife and your two daughters who are here, lest you be consumed in the punishment of the city."	15 Коли ж займалося на світання, ангели заходилися квапити Лота, кажучи: Вставай, бери свою жінку та обох дочок, що тут з тобою, щоб не загинути тобі, як упаде на місто кара.
16 But he lingered; so the men seized him and his wife and his two daughters by the hand, the LORD being merciful to him, and they brought him forth and set him outside the city.	16 Але він зволікав. Тоді мужі взяли за руку його з жінкою та обох дочок, бо Господь пощадив його; та й вивели його й полишили за містом.
17 And when they had brought them forth, they said, "Flee for your life; do not look back or stop anywhere in the valley; flee to the hills, lest you be consumed."	17 А як вивели їх поза місто, один сказав: Рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйсь ніде в усій околиці! Тікай у гори, щоб ти не загинув.
18 And Lot said to them, "Oh, no, my lords;	18 А Лот: Ні бо, Господи!
19 behold, your servant has found favor in your sight, and you have shown me great kindness in saving my life; but I cannot flee to the hills, lest the disaster overtake me, and I die.	19 Оце твій слуга знайшов у твоїх очах ласку й велика твоя милість, як учинив ти зо мною, вирятувавши моє життя; та я не можу втекти в гори без того, щоб не скоїлося мені лихо й щоб мені не вмерти.
20 Behold, yonder city is near enough to flee to, and it is a little one. Let me escape there--is it not a little one?--and my life will be saved!"	20 Ось близько он те місто: туди можна б утекти — та й маленьке воно! Дозволь мені туди врятуватись; чи ж воно не досить маленьке, — щоб жити далі?
21 He said to him, "Behold, I grant you this favor also, that I will not overthrow the city of which you have spoken.	21 І відповів йому: Гаразд, зроблю тобі й цю милість, не буду руйнувати міста, про яке говориш.
22 Make haste, escape there; for I can do nothing till you arrive there." Therefore the name of the city was called Zoar.	22 Поспішай і втікай туди, бо я не можу нічого зробити, поки ти туди не ввійдеш. Тому й названо це місто Цоар.
23 The sun had risen on the earth when Lot came to Zoar.	23 Сонце сходило на землю, як Лот увійшов у Цоар;
24 Then the LORD rained on Sodom and Gomorrah brimstone and fire from the LORD out of heaven;	24 тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню Господнього з неба,
25 and he overthrew those cities, and all the valley, and all the inhabitants of the cities, and what grew on the ground.	25 і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі.
26 But Lot's wife behind him looked back, and she became a pillar of salt.	26 Жінка ж Лота озирнулась позад себе — і стала соляним стовпом.
27 And Abraham went early in the morning to the place where he had stood before the LORD;	27 Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв був перед Господом,
28 and he looked down toward Sodom and Gomorrah and toward all the land of the valley, and beheld, and lo, the smoke of the land went up like the smoke of a furnace.	28 і глянув у бік Содому та Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче киптява з печі.
29 So it was that, when God destroyed the cities of the valley, God remembered Abraham, and sent Lot out of the midst of the overthrow, when he overthrew the cities in which Lot dwelt.	29 І сталось, коли Бог руйнував міста округи, згадав він про Авраама й вислав Лота споміж згарищ, як руйнував ті міста, що в них жив Лот.
30 Now Lot went up out of Zoar, and dwelt in the hills with his two daughters, for he was afraid to dwell in Zoar; so he dwelt in a cave with his two daughters.	30 Лот же вийшов із Цоару і, зійшовши вище, осівся на горі з обома дочками, бо боявся жити в Цоарі. Він оселився в печері, він сам і обидві його дочки.
31 And the first-born said to the younger, "Our father is old, and there is not a man on earth to come in to us after the manner of all the earth.	31 Тоді старша до меншої каже: Батько наш старий, та нема в краю нікого, щоб увійшов до нас, як то звичайно всі на світі роблять.
32 Come, let us make our father drink wine, and we will lie with him, that we may preserve offspring through our father."	32 Ходім но, упиймо нашого батька вином та віддамось йому, щоб зберегти рід батьковий.
33 So they made their father drink wine that night; and the first-born went in, and lay with her father; he did not know when she lay down or when she arose.	33 І упоїли тієї ночі вином свого батька. Увійшла старша й лягла з батьком, та він не спостеріг, ні як вона лягла, ні як устала.
34 And on the next day, the first-born said to the younger, "Behold, I lay last night with my father; let us make him drink wine tonight also; then you go in and lie with him, that we may preserve offspring through our father."	34 Другого дня каже старша до молодшої: Вчора я спала з батьком. Упиймо його вином ще й цієї ночі, й увійди ти та й віддайся йому, щоб зберегти рід батьковий.
35 So they made their father drink wine that night also; and the younger arose, and lay with him; and he did not know when she lay down or when she arose.	35 І впоїли вином свого батька й тієї ночі. Пішла менша й лягла з ним, та він не спостеріг, ні як вона лягала, ні як уставала.
36 Thus both the daughters of Lot were with child by their father.	36 І зачали обидві дочки Лота від свого батька,
37 The first-born bore a son, and called his name Moab; he is the father of the Moabites to this day.	37 і породила старша сина й назвала його ім’ям Моав. Він предок сьогоднішніх моавитян.
38 The younger also bore a son, and called his name Ben-ammi; he is the father of the Ammonites to this day.	38 Менша також породила сина й назвала його ім’ям Бен-Аммі. Він предок сьогоднішніх аммоніїв.