Hebrews 6

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Therefore, let us leave behind the basic teaching about Christ and advance to maturity, without laying the foundation all over again: repentance from dead works and faith in God,	1 Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, — тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,
2 instruction about baptisms and laying on of hands, resurrection of the dead and eternal judgment.	2 про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.
3 And we shall do this, if only God permits.	3 Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить.
4 For it is impossible in the case of those who have once been enlightened and tasted the heavenly gift and shared in the holy Spirit	4 Воно бо неможливо тих, — які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,
5 and tasted the good word of God and the powers of the age to come,	5 скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,
6 and then have fallen away, to bring them to repentance again, since they are recrucifying the Son of God for themselves and holding him up to contempt.	6 та й відпали! — знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.
7 Ground that has absorbed the rain falling upon it repeatedly and brings forth crops useful to those for whom it is cultivated receives a blessing from God.	7 Земля бо, що п’є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;
8 But if it produces thorns and thistles, it is rejected; it will soon be cursed and finally burned.	8 а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.
9 But we are sure in your regard, beloved, of better things related to salvation, even though we speak in this way.	9 Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.
10 For God is not unjust so as to overlook your work and the love you have demonstrated for his name by having served and continuing to serve the holy ones.	10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.
11 We earnestly desire each of you to demonstrate the same eagerness for the fulfillment of hope until the end,	11 Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,
12 so that you may not become sluggish, but imitators of those who, through faith and patience, are inheriting the promises.	12 щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.
13 When God made the promise to Abraham, since he had no one greater by whom to swear, "he swore by himself,"	13 І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,
14 and said, "I will indeed bless you and multiply" you.	14 кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»
15 And so, after patient waiting, he obtained the promise.	15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:
16 Human beings swear by someone greater than themselves; for them an oath serves as a guarantee and puts an end to all argument.	16 люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.
17 So when God wanted to give the heirs of his promise an even clearer demonstration of the immutability of his purpose, he intervened with an oath,	17 Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,
18 so that by two immutable things, in which it was impossible for God to lie, we who have taken refuge might be strongly encouraged to hold fast to the hope that lies before us.	18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту — ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.
19 This we have as an anchor of the soul, sure and firm, which reaches into the interior behind the veil,	19 В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,
20 where Jesus has entered on our behalf as forerunner, becoming high priest forever according to the order of Melchizedek.	20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.