Ecclesiastes/Qohelet 2

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 I said to myself, "Come, now, let me try you with pleasure and the enjoyment of good things." But behold, this too was vanity.	1 Я мовив сам до себе: Нум випробую тебе радощами: заживай добра! Але й це марнота.
2 Of laughter I said: "Mad!" and of mirth: "What good does this do?"	2 Про сміх я сказав: Він безумний! — а про радість: Яка з неї користь?
3 I thought of beguiling my senses with wine, though my mind was concerned with wisdom, and of taking up folly, until I should understand what is best for men to do under the heavens during the limited days of their life.	3 Я намагавсь у моїм серці звеселяти вином моє тіло, тоді, як ум мій проводив усім розумно, а й віддаватись дурощам, аж докіль не побачу, в чому полягає щастя синів людських, які трудяться під небом за час короткого віку їхнього.
4 I undertook great works; I built myself houses and planted vineyards;
5 I made gardens and parks, and set out in them fruit trees of all sorts.	5 розвів собі сади й городи і насадив у них усякого дерева плодового.
6 And I constructed for myself reservoirs to water a flourishing woodland.	6 Я накопав собі ставів на воду, щоб буйний гай з них поливати.
7 I acquired male and female slaves, and slaves were born in my house. I also had growing herds of cattle and flocks of sheep, more than all who had been before me in Jerusalem.	7 Придбав собі рабів і рабинь; була у мене й доморосла челядь; посілостей також, товару та овець була велика сила в мене, більш, ніж у всіх, що були передо мною в Єрусалимі.
8 I amassed for myself silver and gold, and the wealth of kings and provinces. I got for myself male and female singers and all human luxuries.	8 Та й золота я нагромадив собі й срібла, і скарби царів та областей. Завів собі співаків і співачок, і втіху синів людських, жінок усякого роду.
9 I became great, and I stored up more than all others before me in Jerusalem; my wisdom, too, stayed with me.	9 Отак я став великим і перевищив усіх, що були передо мною у Єрусалимі; та й мудрість моя теж зосталась при мені.
10 Nothing that my eyes desired did I deny them, nor did I deprive myself of any joy, but my heart rejoiced in the fruit of all my toil. This was my share for all my toil.	10 Чого б не забажали мої очі, я не боронив їм, не позбавляв серця мого ніякої радости. Бо серце моє веселилось усяким моїм трудом, і це був мій пай з усього мого труду.
11 But when I turned to all the works that my hands had wrought, and to the toil at which I had taken such pains, behold! all was vanity and a chase after wind, with nothing gained under the sun.	11 Тоді я глянув на всі діла, що руки мої вчинили, і на той труд, що ним я трудився; і ось: геть усе — марнота й гонитва за вітром, і ніякої з того хористи під сонцем.
12 For what will the man do who is to come after the king? What men have already done! I went on to the consideration of wisdom, madness and folly.	12 Заповзявсь я придивлятись, що воно таке мудрість, глупота й нерозум. Бо що буде чинити той, хто по цареві прийде? Те саме, що вже робилось.
13 And I saw that wisdom has the advantage over folly as much as light has the advantage over darkness.	13 І я побачив, що мудрість перевищує глупоту, як світло перевищує темінь.
14 The wise man has eyes in his head, but the fool walks in darkness.Yet I knew that one lot befalls both of them.	14 «Очі мудрого на голові у нього, а дурний ходить у темноті.» Та я й те зауважив, що одна доля їм усім судилась.
15 So I said to myself, if the fool's lot is to befall me also, why then should I be wise? Where is the profit for me? And I concluded in my heart that this too is vanity.	15 І я подумав у моєму серці: якщо доля дурного випаде й мені, навіщо тоді мені моя більша мудрість? І от я мовив сам до себе: І це також марнота,
16 Neither of the wise man nor of the fool will there be an abiding remembrance, for in days to come both will have been forgotten. How is it that the wise man dies as well as the fool!	16 бо ні про мудрого, ні про дурного нема згадки повіки, а вже в найближчій будучині все буде забуте. І як мудрий, так само й дурний умирає!
17 Therefore I loathed life, since for me the work that is done under the sun is evil; for all is vanity and a chase after wind.	17 І так я зненавидів життя, бо поганим здалось мені те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром.
18 And I detested all the fruits of my labor under the sun, because I must leave them to a man who is to come after me.	18 І зненавидів я ввесь мій труд, яким, було, трудився під сонцем, тому що залишу його іншому, що буде по мені.
19 And who knows whether he will be a wise man or a fool? Yet he will have control over all the fruits of my wise labor under the sun. This also is vanity.	19 А хто знає, чи він буде мудрий, а чи дурний? Однак орудуватиме всім моїм трудом, що ним трудивсь я та мудрував під сонцем. І це теж — марнота.
20 So my feelings turned to despair of all the fruits of my labor under the sun.	20 Ось чому зневірилось моє серце в усім моїм труді, що ним трудивсь я під сонцем.
21 For here is a man who has labored with wisdom and knowledge and skill, and to another, who has not labored over it, he must leave his property. This also is vanity and a great misfortune.	21 Буває бо чоловік, який трудився розумно, вміло та з хистом, однак, лишає свою частку чоловікові, що не трудився над нею, — це теж марнота й велике зло.
22 For what profit comes to a man from all the toil and anxiety of heart with which he has labored under the sun?	22 Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем?
23 All his days sorrow and grief are his occupation; even at night his mind is not at rest. This also is vanity.	23 Усі бо його дні лише біль, мука — його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота.
24 There is nothing better for man than to eat and drink and provide himself with good things by his labors. Even this, I realized, is from the hand of God.	24 Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить.
25 For who can eat or drink apart from him?	25 Бо хто може їсти й пити без нього?
26 For to whatever man he sees fit he gives wisdom and knowledge and joy; but to the sinner he gives the task of gathering possessions to be given to whatever man God sees fit. This also is vanity and a chase after wind.	26 Бо, хто йому довподоби, тому дає він мудрість, знання й радість; грішникові ж накидає заняття збирати та нагромаджувати, щоб лишити тому, хто довподоби Богу. Та й це марнота й гонитва за вітром.