Livre de Job 24

JERUSALEM	Біблія
1 Pourquoi Shaddaï n'a-t-il pas des temps en réserve, et ses fidèles ne voient-ils pas ses jours?	1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?
2 Les méchants déplacent les bornes, ils enlèvent troupeau et berger.	2 Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.
3 On emmène l'âne des orphelins, on prend en gage le boeuf de la veuve.	3 Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.
4 Les indigents s'écartent du chemin, les pauvres du pays se cachent tous de même.	4 Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
5 Tels les onagres du désert, ils sortent à leur travail, cherchant dès l'aube une proie, et le soir, du painpour leurs petits.	5 Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.
6 Ils moissonnent dans le champ d'un vaurien, ils pillent la vigne d'un méchant.	6 Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.
7 Ils passent la nuit nus, sans vêtements, sans couverture contre le froid.	7 Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.
8 L'averse des montagnes les transperce; faute d'abri, ils étreignent le rocher.	8 В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!
9 On arrache l'orphelin à la mamelle, on prend en gage le nourrisson du pauvre.	9 Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.
10 Ils s'en vont nus, sans vêtements; affamés, ils portent les gerbes.	10 Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.
11 En plein midi ils restent entre deux murettes, altérés, ils foulent les cuves.	11 Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.
12 De la ville on entend gémir les mourants, les blessés, dans un souffle, crier à l'aide. Et Dieu restesourd à la prière!	12 З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!
13 D'autres sont de ceux qui repoussent la lumière: ils en méconnaissent les chemins, n'en fréquententpas les sentiers.	13 Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.
14 Il fait noir quand l'assassin se lève, pour tuer le pauvre et l'indigent. Durant la nuit rôde le voleur,	14 Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.
15 L'oeil de l'adultère épie le crépuscule: "Personne ne me verra", dit-il, et il met un voile sur son visage.	15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.
16 Dans les ténèbres, il perfore les maisons. Pendant le jour, ils se cachent, ceux qui ne veulent pasconnaître la lumière.	16 В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.
17 Pour eux tous, le matin devient ténèbres, car ils en éprouvent alors les terreurs.	17 Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.
18 Ce n'est plus qu'un fétu à la surface des eaux, son domaine est maudit dans le pays, nul ne prend lechemin de sa vigne.	18 Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.
19 Comme une chaleur sèche fait disparaître la neige. Ainsi le shéol celui qui a péché.	19 Посуха й спека пожирає сніжну воду — | так грішника Шеол хапає.
20 Le sein qui l'a formé l'oublie et son nom n'est plus mentionné. Ainsi est foudroyée comme un arbrel'iniquité.	20 Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім’я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.
21 Il a maltraité la femme stérile, privée d'enfants, il s'est montré dur pour la veuve.	21 Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!
22 Mais Celui qui se saisit des tyrans avec force surgit et lui ôte l'assurance de la vie.	22 Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.
23 Il le laissait s'appuyer sur une sécurité trompeuse, mais, des yeux, il surveillait ses démarches.	23 Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.
24 Elevé pour un temps, il disparaît, il s'affaisse comme l'arroche qu'on cueille, il se fane comme la têtedes épis.	24 Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в’януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів’ялих.
25 N'en est-il pas ainsi? Qui me convaincra de mensonge et réduira mes paroles à néant?	25 А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»