| 1 ετι δε προσθεις ιωβ ειπεν τω προοιμιω | 1 І повів Іов далі свою мову і сказав: |
| 2 τις αν με θειη κατα μηνα εμπροσθεν ημερων ων με ο θεος εφυλαξεν | 2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був, |
| 3 ως οτε ηυγει ο λυχνος αυτου υπερ κεφαλης μου οτε τω φωτι αυτου επορευομην εν σκοτει | 3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі! |
| 4 οτε ημην επιβριθων οδοις οτε ο θεος επισκοπην εποιειτο του οικου μου | 4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом, |
| 5 οτε ημην υλωδης λιαν κυκλω δε μου οι παιδες | 5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти; |
| 6 οτε εχεοντο μου αι οδοι βουτυρω τα δε ορη μου εχεοντο γαλακτι | 6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію! |
| 7 οτε εξεπορευομην ορθριος εν πολει εν δε πλατειαις ετιθετο μου ο διφρος | 7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані, |
| 8 ιδοντες με νεανισκοι εκρυβησαν πρεσβυται δε παντες εστησαν | 8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти. |
| 9 αδροι δε επαυσαντο λαλουντες δακτυλον επιθεντες επι στοματι | 9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку. |
| 10 οι δε ακουσαντες εμακαρισαν με και γλωσσα αυτων τω λαρυγγι αυτων εκολληθη | 10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння. |
| 11 οτι ους ηκουσεν και εμακαρισεν με οφθαλμος δε ιδων με εξεκλινεν | 11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене. |
| 12 διεσωσα γαρ πτωχον εκ χειρος δυναστου και ορφανω ω ουκ ην βοηθος εβοηθησα | 12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає. |
| 13 ευλογια απολλυμενου επ' εμε ελθοι στομα δε χηρας με ευλογησεν | 13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду. |
| 14 δικαιοσυνην δε ενεδεδυκειν ημφιασαμην δε κριμα ισα διπλοιδι | 14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона. |
| 15 οφθαλμος ημην τυφλων πους δε χωλων | 15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами! |
| 16 εγω ημην πατηρ αδυνατων δικην δε ην ουκ ηδειν εξιχνιασα | 16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу. |
| 17 συνετριψα δε μυλας αδικων εκ δε μεσου των οδοντων αυτων αρπαγμα εξεσπασα | 17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич. |
| 18 ειπα δε η ηλικια μου γηρασει ωσπερ στελεχος φοινικος πολυν χρονον βιωσω | 18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато. |
| 19 η ριζα μου διηνοικται επι υδατος και δροσος αυλισθησεται εν τω θερισμω μου | 19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує. |
| 20 η δοξα μου καινη μετ' εμου και το τοξον μου εν χειρι αυτου πορευσεται | 20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене. |
| 21 εμου ακουσαντες προσεσχον εσιωπησαν δε επι τη εμη βουλη | 21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив. |
| 22 επι δε τω εμω ρηματι ου προσεθεντο περιχαρεις δε εγινοντο οποταν αυτοις ελαλουν | 22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово. |
| 23 ωσπερ γη διψωσα προσδεχομενη τον υετον ουτως ουτοι την εμην λαλιαν | 23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній. |
| 24 εαν γελασω προς αυτους ου μη πιστευσωσιν και φως του προσωπου μου ουκ απεπιπτεν | 24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли. |
| 25 εξελεξαμην οδον αυτων και εκαθισα αρχων και κατεσκηνουν ωσει βασιλευς εν μονοζωνοις ον τροπον παθεινους παρακαλων | 25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.» |
