Ісая 26

¹ І того дня в землі Юдейській буде співатися ця пісня: «Є у нас міцне місто; мури й вали він нам дав, щоб нас захищати.

² Відчиніть ворота! Нехай увійде народ праведний, що любить правду,

³ що твердий духом, зберігає глибокий мир і на тебе вповає!

⁴ На Господа покладайтесь повіки, бо Господь — скеля вічна,

⁵ бо він принизив тих, що жили на узвишшях, — високе місто; скинув його, скинув його на землю, жбурнув у порох:

⁶ ноги вбогих, стопи нужденних його топчуть.

⁷ Дорога праведного проста. Ти, справедливий, вирівнюєш путь праведному.

⁸ На стежці присудів твоїх ми, Господи, тебе чекали; до твого імени, до споминання тебе змагає душа наша.

⁹ Душа моя вночі тебе прагне, мій дух шукає тебе ревно, бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливости вчаться.

¹⁰ Як змилуватися над грішним, він правоти не навчиться; в країні правди чинить кривду і не вважає на Господню велич.

¹¹ Твоя рука, о Господи, піднята, та вони її не бачать. Нехай же, засоромлені, побачать твою ревність супроти народу твого! Вогонь, призначений для твоїх ворогів, пожере їх!

¹² О Господи! Ти нам мир даруєш, бож усі діла наші — ти їх чинив нам.

¹³ Господи, Боже наш! Інші владики — не ти! Над нами панували, та ми лише тебе — ім’я твоє — шануєм.

¹⁴ Мертві не оживуть уже більше, тіні вже більш не встануть, бо ти їх покарав і знищив, їхню пам’ять знищив цілковито.

¹⁵ Колись намножив єси люд, Господи, намножив, прославився, поширив усі границі краю.

¹⁶ О Господи, у скруті ми тебе шукали, від гніту ми кричали, бо твоя кара на нас упала.

¹⁷ Немов вагітна, коли настане час родити, в’ється, кричить у болях — отак були й ми перед тобою.

¹⁸ І ми були зачали, були в муках, але родили хібащо вітер. Ми не дали землі спасіння, і не народжуються більше мешканці на світі.

¹⁹ Та твої мерці оживуть, їхні трупи встануть. Просніться, веселіться, ви, що лежите в поросі, бо роса в тебе — роса світла, і земля поверне назад тіні!

²⁰ Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде!

²¹ Бо ось Господь виходить із свого місця карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, що ввіссала в себе, і не таїтиме більше своїх убитих.»