Псалмів 69

Біблія	BIBBIA CEI 1974
1 Провідникові хору. На мелодію «Лілеї». Давида.	1 'Al maestro del coro. Su "I gigli". Di Davide.'
2 Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло.	2 Salvami, o Dio: l'acqua mi giunge alla gola.
3 Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь.	3 Affondo nel fango e non ho sostegno; sono caduto in acque profonde e l'onda mi travolge.
4 Від крику я знемігся; горло у мене пересохло; втомились мої очі, як я ждав на мого Бога.	4 Sono sfinito dal gridare, riarse sono le mie fauci; i miei occhi si consumano nell'attesa del mio Dio.
5 Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосу на голові у мене. Тих, що мене хочуть погубити — ворогів моїх брехливих — сила. Чи ж мушу я те віддати, чого я не загарбав?	5 Più numerosi dei capelli del mio capo sono coloro che mi odiano senza ragione. Sono potenti i nemici che mi calunniano: quanto non ho rubato, lo dovrei restituire?
6 Ти, Боже, знаєш мій нерозум, мої провини не сховані від тебе.	6 Dio, tu conosci la mia stoltezza e le mie colpe non ti sono nascoste.
7 Не дай, щоб через мене осоромились тії що надіються на тебе, Господи, Боже сил. Не дай, щоб через мене вкрилися ганьбою ті, що тебе шукають, Боже Ізраїля!	7 Chi spera in te, a causa mia non sia confuso, Signore, Dio degli eserciti; per me non si vergogni chi ti cerca, Dio d'Israele.
8 За тебе я терпів зневагу, ганьба лице моє вкрила.	8 Per te io sopporto l'insulto e la vergogna mi copre la faccia;
9 Чужий я став і братам рідним; сторонній — синам матері моєї.	9 sono un estraneo per i miei fratelli, un forestiero per i figli di mia madre.
10 Бо ревність до твого дому мене з’їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали.	10 Poiché mi divora lo zelo per la tua casa, ricadono su di me gli oltraggi di chi ti insulta.
11 Постом смирив я душу мою, але й те було мені на наругу.	11 Mi sono estenuato nel digiuno ed è stata per me un'infamia.
12 Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився.	12 Ho indossato come vestito un sacco e sono diventato il loro scherno.
13 Вони говорять проти мене, сівши при брамі, і виспівують ті, що вино жлуктають.	13 Sparlavano di me quanti sedevano alla porta, gli ubriachi mi dileggiavano.
14 Але я молюся, Господи, до тебе, у сприятливий час. О Боже, вислухай мене у своїй доброті великій, твоїм спасінням певним.	14 Ma io innalzo a te la mia preghiera, Signore, nel tempo della benevolenza; per la grandezza della tua bontà, rispondimi, per la fedeltà della tua salvezza, o Dio.
15 Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!	15 Salvami dal fango, che io non affondi, liberami dai miei nemici e dalle acque profonde.
16 Водяна бистрінь хай не затопить мене, глибінь хай мене не поглине, хай яма не затулить своєї пащі надо мною.	16 Non mi sommergano i flutti delle acque e il vortice non mi travolga, l'abisso non chiuda su di me la sua bocca.
17 Вислухай мене, Господи, бо добра твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя твого.	17 Rispondimi, Signore, benefica è la tua grazia; volgiti a me nella tua grande tenerezza.
18 і не ховай твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті; вислухай мене притьмом.	18 Non nascondere il volto al tuo servo, sono in pericolo: presto, rispondimi.
19 Наближся до душі моєї, визволь її; з огляду на ворогів моїх спаси мене!	19 Avvicinati a me, riscattami, salvami dai miei nemici.
20 Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед тобою.	20 Tu conosci la mia infamia, la mia vergogna e il mio disonore; davanti a te sono tutti i miei nemici.
21 Ганьба розбила моє серце, і я знемігся; я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, — та не знайшов нікого.	21 L'insulto ha spezzato il mio cuore e vengo meno. Ho atteso compassione, ma invano, consolatori, ma non ne ho trovati.
22 Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом.	22 Hanno messo nel mio cibo veleno e quando avevo sete mi hanno dato aceto.
23 Нехай їхній стіл стане петлею на них, і тоді, як вони в мирі, — сіттю.	23 La loro tavola sia per essi un laccio, una insidia i loro banchetti.
24 Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили, і крижі їхні нехай завжди трясуться.	24 Si offuschino i loro occhi, non vedano; sfibra per sempre i loro fianchi.
25 Вилий на них гнів твій, і нехай жар твого обурення їх огорне.	25 Riversa su di loro il tuo sdegno, li raggiunga la tua ira ardente.
26 Нехай запустіє їхня оселя і ніхто не мешкає в їхніх наметах.	26 La loro casa sia desolata, senza abitanti la loro tenda;
27 Вони бо того, що ти бив, гонили; розповідають про біль тих, що ти їх поранив.	27 perché inseguono colui che hai percosso, aggiungono dolore a chi tu hai ferito.
28 одай вину до їхньої вини, нехай не ввійдуть у твою справедливість.	28 Imputa loro colpa su colpa e non ottengano la tua giustizia.
29 Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними.	29 Siano cancellati dal libro dei viventi e tra i giusti non siano iscritti.
30 Я ж бідний і страждаю; спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо.	30 Io sono infelice e sofferente; la tua salvezza, Dio, mi ponga al sicuro.
31 Я прославлятиму ім’я Боже в пісні й із подякою його величатиму.	31 Loderò il nome di Dio con il canto, lo esalterò con azioni di grazie,
32 І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями.	32 che il Signore gradirà più dei tori, più dei giovenchi con corna e unghie.
33 Побачать те покірні й звеселяться. Хай живе серце ваше, ви, що шукаєте Бога.	33 Vedano gli umili e si rallegrino; si ravvivi il cuore di chi cerca Dio,
34 Бо Господь вислухає нещасних, і в’язнями своїми не погордує.	34 poiché il Signore ascolta i poveri e non disprezza i suoi che sono prigionieri.
35 Нехай земля й небо його хвалять, моря й усе, що в них кишить.	35 A lui acclamino i cieli e la terra, i mari e quanto in essi si muove.
36 Бо Бог Сіон врятує і відбудує міста Юди, і вони житимуть там, і ними заволодіють.	36 Perché Dio salverà Sion, ricostruirà le città di Giuda: vi abiteranno e ne avranno il possesso.
37 Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога, житимуть у ньому.	37 La stirpe dei suoi servi ne sarà erede, e chi ama il suo nome vi porrà dimora.