Йова 6

Біблія	VULGATA
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Respondens autem Job, dixit :
2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!	2 Utinam appenderentur peccata mea quibus iram merui, et calamitas quam patior, in statera !
3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.	3 Quasi arena maris hæc gravior appareret ; unde et verba mea dolore sunt plena :
4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.	4 quia sagittæ Domini in me sunt, quarum indignatio ebibit spiritum meum ; et terrores Domini militant contra me.
5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?	5 Numquid rugiet onager cum habuerit herbam ? aut mugiet bos cum ante præsepe plenum steterit ?
6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?	6 aut poterit comedi insulsum, quod non est sale conditum ? aut potest aliquis gustare quod gustatum affert mortem ?
7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.	7 Quæ prius nolebat tangere anima mea, nunc, præ angustia, cibi mei sunt.
8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,	8 Quis det ut veniat petitio mea, et quod expecto tribuat mihi Deus ?
9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!	9 et qui cœpit, ipse me conterat ; solvat manum suam, et succidat me ?
10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!	10 Et hæc mihi sit consolatio, ut affligens me dolore, non parcat, nec contradicam sermonibus Sancti.
11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?	11 Quæ est enim fortitudo mea, ut sustineam ? aut quis finis meus, ut patienter agam ?
12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?	12 Nec fortitudo lapidum fortitudo mea, nec caro mea ænea est.
13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?	13 Ecce non est auxilium mihi in me, et necessarii quoque mei recesserunt a me.
14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.	14 Qui tollit ab amico suo misericordiam, timorem Domini derelinquit.
15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,	15 Fratres mei præterierunt me, sicut torrens qui raptim transit in convallibus.
16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.	16 Qui timent pruinam, irruet super eos nix.
17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.	17 Tempore quo fuerint dissipati, peribunt ; et ut incaluerit, solventur de loco suo.
18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.	18 Involutæ sunt semitæ gressuum eorum ; ambulabunt in vacuum, et peribunt.
19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,	19 Considerate semitas Thema, itinera Saba, et expectate paulisper.
20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.	20 Confusi sunt, quia speravi : venerunt quoque usque ad me, et pudore cooperti sunt.
21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.	21 Nunc venistis ; et modo videntes plagam meam, timetis.
22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!	22 Numquid dixi : Afferte mihi, et de substantia vestra donate mihi ?
23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —	23 vel : Liberate me de manu hostis, et de manu robustorum eruite me ?
24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!	24 Docete me, et ego tacebo : et si quid forte ignoravi, instruite me.
25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?	25 Quare detraxistis sermonibus veritatis, cum e vobis nullus sit qui possit arguere me ?
26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!	26 Ad increpandum tantum eloquia concinnatis, et in ventum verba profertis.
27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.	27 Super pupillum irruitis, et subvertere nitimini amicum vestrum.
28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!	28 Verumtamen quod cœpistis explete : præbete aurem, et videte an mentiar.
29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!	29 Respondete, obsecro, absque contentione ; et loquentes id quod justum est, judicate.
30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»	30 Et non invenietis in lingua mea iniquitatem, nec in faucibus meis stultitia personabit.