Йова 4

Біблія	JERUSALEM
1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:	1 Eliphaz de Témân prit la parole et dit:
2 «І словом нам звернутися до тебе? | Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?	2 Si on t'adresse la parole, le supporteras-tu? Mais qui pourrait garder le silence!
3 Оце навчав ти багатьох, | і скріпляв знеможені руки.	3 Vois, tu faisais la leçon à beaucoup d'autres, tu rendais vigueur aux mains débiles;
4 Хто спотикався, словами ти підводив, | хистким колінам давав сили.	4 tes propos redressaient l'homme qui chancelle, fortifiaient les genoux qui ploient.
5 Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий! | Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!	5 Et maintenant, ton tour venu, tu perds patience, atteint toi-même, te voilà tout bouleversé!
6 Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія? | Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?	6 Ta piété ne t'inspire-t-elle pas confiance, ta vie intègre n'est-elle pas ton assurance?
7 Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний, | і де праведні бували знищені?	7 Souviens-toi: quel est l'innocent qui a péri? Où donc a-t-on vu des justes exterminés?
8 Оскільки сам я бачив: хто орав лихо | й сіяв загибель, той пожинав їх.	8 Je parle d'expérience: ceux qui labourent l'iniquité et sèment le malheur, les moissonnent.
9 Від Божого подуву вони гинуть, | від подиху гніву його зникають.	9 Sous l'haleine de Dieu ils périssent, au souffle de sa colère ils sont anéantis.
10 Ревіння лева й голос леопарда вмовкає, | і зуби левенят кришаться.	10 Les rugissements du lion, les cris du fauve, comme les crocs des lionceaux sont brisés.
11 Лев гине без здобичі | й левенята йдуть урозтіч.	11 Le lion périt faute de proie, et les petits de la lionne se dispersent.
12 І надійшло до мене стиха слово, | і я почув ледь-неледь щось із нього,	12 J'ai eu aussi une révélation furtive, mon oreille en a perçu le murmure.
13 серед примар, нічних привидів, | як на людей находить сон глибокий.	13 A l'heure où les rêves agitent confusément l'esprit, quand une torpeur envahit les humains,
14 Я задрижав і затремтів у страсі, | всі кості мої стряслися,	14 un frisson d'épouvante me saisit et remplit tous mes os d'effroi.
15 і над моїм обличчям промайнув вітер, | волосся в мене стало дуба.	15 Un souffle glissa sur ma face, hérissa le poil de ma chair.
16 Став хтось, | виду його я не міг розпізнати, | привид, постать перед очима у мене | і чую тихий голос:	16 Quelqu'un se dressa... je ne reconnus pas son visage, mais l'image restait devant mes yeux. Unsilence... puis une voix se fit entendre:
17 Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом? | Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?	17 "Un mortel est-il juste devant Dieu, en face de son Auteur, un homme serait-il pur?
18 Коли і власним слугам він не йме віри | і в ангелів своїх знаходить недоліки,	18 A ses serviteurs mêmes, Dieu ne fait pas confiance, et il convainc ses anges d'égarement.
19 оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.	19 Que dire des hôtes de ces maisons d'argile, posées elles-mêmes sur la poussière? On les écrase commeune mite;
20 Між ранком та смерком на порох їх стерто, | і не помітиш, як загинули навіки.	20 un jour suffit à les pulvériser. A jamais ils disparaissent, car nul ne les ramène,
21 Мотуз від їхнього намету відривають, | і вони вмирають, бо немудрі.»	21 Leur piquet de tente est arraché, et ils meurent dénués de sagesse."